Question

Навчання і виховання в Візантії

Answer 1

Відповідь:

Візантійська імперія утворилася в результаті розпаду Римської Імперії і проіснувала понад тисячу років, з 395 по 1453 рік.

В історії розвитку освіти Візантії можна виділити кілька етапів:

- IV-IX ст. - Період переходу від рабовласництва до становлення монархії.

- IX-XII ст. - Період найвищого підйому освіти.

- XIII-XV ст. - Період кризи в освіті та педагогічної думки Візантії.

Ці обставини зумовили ряд особливостей у розвитку візантійської культури і освіти:

- Культура Візантії формувалася на різнорідної етнічній основі, поєднуючи традиції греків, римлян, народів Закавказзя, Малої Азії, Криму та Балкан.

- Педагогічна думка йшла одночасно і античним і християнським традиціям.

Візантія поєднувала традиції римської державності з традиціями еллінського освіти. І тому, на відміну від більшості середньовічних держав, в Візантії не було монополії церкви на освіту.

- Рівень освіченості в Візантії до XIV в. перевищував рівень освіченості в Західній Європі. Ніяких соціальних і майнових обмежень на отримання освіти не було. Школу відвідували всі хто хотів і міг вчитися.

- Освічені люди мали досить високий соціальний статус. Освіченість була неодмінною умовою для державних і церковних діячів, чиновників. «Освіченість - найбільша з чеснот» (з указу імператора).

Важливу роль у Візантії мало сімейне виховання. Більшість населення навчало своїх дітей сімейному ремеслу, іноді основам грамоти та рахунку.

Система освіти складалася з 3 ступенів:

1) елементарна - Школи грамоти (2-3 роки). Відкривалися повсюдно з метою елементарного освіти населення. Навчали читання, письма, рахунку, церковного співу.

2) Середня - Граматичні школи (церковні та світські, державні і приватні). Навчалися діти з 10-12 років до 16-17 років. У кожній школі був один учитель (пайдатес або дідаскол), навчання оплачувалося батьками. Вчителі об'єднувалися в професійні гільдії. Призначення нових вчителів відбувалося за згодою гільдії. Зміст освіти формувалося за спрощеним варіантом семи вільних мистецтв, поділялося на 2 «четверіци»: граматика, риторика, діалектика, поетика і арифметика, геометрія, астрономія, музика. Основними методами навчання було змагання школярів, заучування, переказ, коментарі, імпровізації, дискусії. Найважливішим джерелом знань були книги, які учень самостійно шукав, читав. Знання учнів перевірялися в кінці тижня.

3) Вищі навчальні заклади мали певну спеціалізацію - риторика, право, філософія, медицина, філологія.

Значну роль у розвитку освіти грали гуртки - салони в будинках освічених людей.

Поряд з цими навчальними закладами були окремі монастирські школи вищого типу, що діють за власним статутом. Там на основі біблійних текстів навчали граматиці і філософії.

Візантійські ідеї у вихованні набули поширення в державах Західної та Східної Європи, на Сході.

Під впливом антично-візантійських ідей світської освіти в епоху Відродження були розроблені гуманістичні концепції навчання і виховання. Візантійці Кирило і Мефодій створили слов'янську писемність, перевели з грецької мови на слов'янську богословські тексти для шкіл. «Школи учення книжного», засновані князем Володимиром в Київській Русі теж успадкували традиції візантійської школи в методах і змісті навчання.

Пояснення:

Answer 2

Навчання і виховання в Візантії (Візантійській імперії) в середньовіччі відбувалося переважно у монастирях та церковних школах, які були важливими центрами освіти того часу. Освіта в Візантії була в основному зорієнтована на релігійні та гуманітарні науки.

Основні аспекти навчання та виховання в Візантії:

1. Монастирська освіта: Багато знань передавалося в монастирях, де монахи вивчали святі письма, філософію, музику, граматику та інші предмети. Монастирі стали центрами збереження та передачі знань.

2. Школи великих міст: Великі міста, такі як Константинополь, мали свої школи. Однією з найважливіших була Школа Каппадокійського батька Лівіюса, яка славилася своєю високою якістю навчання.

3. Освіта для еліти: Вищі верстви суспільства віддавали перевагу приватній освіті для своїх дітей. Для цього часто залучали репутованих вчителів.

4. Вивчення класичних та християнських текстів: Освіта включала в себе вивчення класичних творів, таких як твори Гомера, Аристотеля, Платона, а також християнських текстів і Святого Письма.

5. Філософія та теологія: Візантійці вдосконалили християнську теологію та розвивали філософію, використовуючи принципи античної філософії.

6. Медицина та наука: В Візантії також існувала медична школа та інші наукові установи, де досліджувалися різні аспекти природи та медицини.

7. Мовна освіта: Велика увага приділялася вивченню грецької мови, оскільки вона вважалася основою культури та освіти.

Загалом, освіта в Візантії мала сильний релігійний компонент і була орієнтована на підготовку людей до різних служб для Церкви та імператорії.