Question

Життя і традиції рицарів та селян

Answer 1

Ответ:

Німецьке слово "рицар" (лицар) спочатку означали «вершник» і через польську мову воно ввійшло до української. Так називали вояка - феодала, який ніс військову службу для свого сеньйора, зазвичай кінну. Пізніше, в ХІ-ХІІ ст., термін «рицар» набув ширшого значення. Він став синонімом знатності й шляхетності.

Рицар мав боротися за християнську віру, оберігати слабшого, дотримувати слова, бути вірним своєму сеньйору, вміти постояти за себе.

Для того щоб стати рицарем, слід було пройти процедуру посвячення, яка найчастіше здiйснювалася на свята: Рiздво, Великдень, Вознесіння.

Обряд посвячення в рицарi мав

пройти навіть король.

Однією із традицій рицарського Середньовіччя був культ "прекрасноï дами". Дама серця була для рицарявтіленням кращих людських чеснот: розуму і доброти, краси i грації. Аби завоювати серце коханої, рицарі здійснювали подвиги, складали на її честь вірші та виконували серенади. А на турнірах вояки прикріплювали стрічки своєї пані до шолома.

Цроте не варто ідеалізувати рицарів. Пограбування селян і купців, зухвалість по відношенню до інших, войовничість і неосвіченість були так само притаманні рицарям, як рицарські чесноти. У мирний період феодали часто вдавалися до міжусобних війн. Церкві навіть знадобилося прийняти кілька постанов про Божий мир, які забороняли феодалам воювати під час релігійних свят і кілька днів на тиждень. З виникненням вогнепальної зброї рицарство як військова сила занепало і залишилося лише аристократичним станом.

Объяснение:

надеюсь помогла

Answer 2

Життя і традиції рицарів та селян представляють собою дуже різні аспекти середньовічної культури. Рицарі були членами верховної суспільної страти, які володіли землею і виконували воєнні та оборонні обов'язки. Селяни, у свою чергу, були простими селянами, які займалися землеробством і відносилися до нижчої соціальної групи.

Життя рицарів було прикрашене розкішшю та привілеями. Вони мали можливість носити дорогоцінні одежі та прикраси, володіти великими маєтками та використовувати послуги челядини. Рицарі також виконували різноманітні обов'язки на користь своєї країни, захищали її від ворожих нападів та брали участь у лицарських турнірах. Традиції рицарського життя охоплювали етикет та кодекс честі, вимагали від рицарів бути відданими своїм панам і сповнювати обов'язки з великою відданістю.

У селян життя виглядало зовсім інакше. Вони жили просто і скромно, займалися сільським господарством та ремеслами. Майже всі члени селянських родин брали участь у роботі на полі, вирощували їжу для своєї сім'ї та спільноти. Традиції та звичаї селян були сповнені сільськогосподарськими святами, обрядами засівання та жнив, які були важливими подіями для всієї громади.

Взаємодія між рицарями та селянами була простором для соціальних відносин. Рицарі мали обов'язок захищати селян від потенційних загроз і війн, а селяни в свою чергу надавали рицарям різноманітні послуги, такі як продукти харчування, ремесла і робота. Це створювало взаємозалежність між цими двома соціальними групами.

Загалом, життя рицарів та селян були значно відмінними. Рицарі жили розкішно, мали привілеї та служили своїй країні, тоді як селяни вели скромне життя, займалися землеробством та ремеслами і сповнювали свої селянські традиції. Проте, їхні взаємні відносини створювали соціальний баланс і взаємозалежність у середньовічному суспільстві.