Question

Чому, на вашу думку, Силіцій посідає друге місце за поширеністю в літосфері, а в рослинах, організмах тварин і людини цього елемента дуже мало?

Answer 1

Ответ:За поширеністю на Землі Силіцій займає друге місце серед хімічних елементів (27,6 % маси земної кори)[1]. У вільному стані в природі проста речовина Силіцію (кремній), не зустрічається, проте його в значних кількостях отримують штучно для потреб промисловості. Найпоширенішими сполуками силіцію є діоксид силіцію SiO2 (силікатний ангідрид або кремнезем) і солі силікатної кислоти — силікати, що є основою всіх гірських порід. У невеликих кількостях сполуки силіцію входять також до складу організмів рослин.

Приблизно 12 % літосфери становить кварц SiO2 і його різновиди, а 75 % становлять різні силікати і алюмосилікати (польові шпати, слюди, амфіболи).

Середній вміст кремнію (в масових %): в кам'яних метеоритах 18, ультраосновних гірських породах 19, основних 24, середніх 26, кислих 32,3, глинах 7,3, пісковиках 36,8, карбонатних гірських породах 2,4; у воді океанів 3·10−4 %.

Объяснение:

Answer 2

Силіцій є другим за поширеністю елементом у земній літосфері (за киснем) завдяки своїй хімічній властивості утворювати стійкі сполуки з киснем, які називаються силікатами. Ці сполуки складають основну частину мінералів у скорині Землі та інших гірських породах. Силікати утворюються шляхом реакцій між силіцієм (Si) та киснем (O), що дозволяє їм складати значну частину земної кори.

Однак, у біологічних системах силіцій не має такої широкої поширеності, через кілька ключових причин:

1. Біологічна недоступність: Силіцій у формі силікатів не є легкодоступним для живих організмів. Організми не можуть вивільнити силіцій з мінералів або силікатів у такій формі, яка була б доступною для їх життєдіяльності.

2. Хімічна стійкість: Силікати є хімічно стійкими сполуками, що може зробити їх менше підходящими для біологічних процесів. Біохімічні реакції та обмін речовин в живих системах часто відбуваються в середовищі, де хімічна активність велика, і силікати можуть бути менш активними з точки зору реакцій з іншими біологічними сполуками.

3. Еволюційна історія: Біологічні системи в процесі еволюції формувались в умовах, де силіцій не був головним елементом. Це призвело до того, що біологічні системи взагалі не розвинули механізмів для активного використання силіцію.

Можливо, в деяких випадках силіцій може мати певну роль у життєдіяльності деяких організмів (наприклад, деяких водоростей), але в більшості випадків біологічні системи використовують інші елементи, такі як вуглець, водень, кисень, азот і мінеральні метали, для забезпечення своєї життєдіяльності та росту.