Question

Чому у багатьох рослин є механізми що перешкоджають самозапиленню?

Answer 1

Самоопыле́ние (автогамия) — форма гомогамии, тип опыления у высших растений.
При самоопылении пыльца из пыльников переносится на рыльце пестика того же самого цветка или между цветками одного растения. К самоопыляемым растениям относятся горох, фиалки, пшеница, помидоры, ячмень, фасоль, нектарин.
Самоопыление у некоторых растений осуществляется в нераспустившихся цветках: например, у арахиса, некоторых видов фиалок, гусмании. Такой тип самоопыления называется клейстога́мией.
Ч. Дарвин считал, что самоопыление — не основное, а вынужденное средство воспроизведения растениями семян при отсутствии условий для перекрёстного опыления. Самоопыление распространено главным образом у видов, растущих в неблагоприятных условиях, например, в высокогорных областях, где недостаточно насекомых-опылителей.

Answer 2

У багатьох рослин є механізми, що перешкоджають самозапиленню. Це стратегічний механізм, який допомагає забезпечити більшу різноманітність генетичного матеріалу і покращити шанси на виживання та пристосування рослин до змін у середовищі. Основні причини, чому рослини розвинули такі механізми, можуть включати:

1. Уникнення самозапилення:

Самозапилення може призводити до втрати генетичної різноманітності і зменшення життєздатності нащадків. Рослини можуть мати механізми, що перешкоджають самозапиленню, щоб забезпечити змішування генетичного матеріалу з іншими рослинами того ж виду.

2. Забезпечення кросс-полінізації:

Кросс-полінізація, коли пилок переноситься з однієї рослини на іншу, сприяє змішуванню генетичного матеріалу між різними особинами того ж виду. Це допомагає збільшити генетичну різноманітність і сприяє пристосуванню до змін у середовищі.

3. Запобігання самоопиленню:

Самоопилення, коли пилок переноситься з тичинки на пестикулу тієї ж рослини, може призводити до втрати генетичної різноманітності і зменшення життєздатності нащадків. Рослини можуть мати механізми, що перешкоджають самоопиленню, наприклад, розташування статевих органів на різних частинах квітки або різний час дозрівання тичинок і пестикул.

4. Залучення бджіл та інших комах:

Багато рослин залежать від комах для перенесення пилку. Вони можуть мати механізми, що привертають комах, наприклад, квітковий нектар або запахи, що приваблюють бджіл та інших опилювачів. Це сприяє кросс-полінізації і забезпечує змішування генетичного матеріалу між різними рослинами.

5. Механічні перешкоди:

Деякі рослини можуть мати механічні перешкоди, що ускладнюють самозапилення, наприклад, спеціальні структури або форма квітки, які утруднюють доступ пилку до статевих органів тієї ж рослини.

Ці механізми є важливими для збереження генетичної різноманітності і пристосування рослин до змін у середовищі. Забезпечення кросс-полінізації та уникнення самозапилення допомагає рослинам виживати та пристосовуватися до змін у природних умовах.