Question

. У чому полягає метод горизонтального паралакса визначення відстаней до небесних тіл? Як можна визначити відстань до світила, знаючи його горизонтальний паралакс?

Answer 1

Ответ:  Под горизонтальным параллаксом подразумевают угол, под которым с какого-нибудь небесного тела солнечной системы виден радиус Земли перпендикулярный лучу зрения.   Понятное дело, например, с Сатурна мы не сможем наблюдать за Землей и измерить угловой размер её радиуса, поэтому измерения проводят на Земле, наблюдая за одним и тем же объектом из разных точек Земли, удаленных на расстояние не менее радиуса Земли (но, расстояние не на поверхности Земли, а через её толщу). Определяют положение этого объекта относительно далеких ориентиров, например, звезд. Разность этих положений и дает величину горизонтального параллакса. Так как базис, принятый при измерениях горизонтального параллакса сравнительно невелик (радиус Земли) то горизонтальный параллакс служит для определения расстояний в Солнечной системе. Обычно горизонтальный параллакс измеряется или задается в угловых секундах. Зная горизонтальный параллакс до какого-либо объекта можно определить расстояние до этого объекта по формуле:

                                         S = 206265''*R/p''  

здесь 206265''– количество угловых секунд в одном радиане;

R – радиус Земли = 6378 км;

p'' = параллакс наблюдаемого объекта, в угловых секундах.

Answer 2

Метод горизонтального паралаксу визначення відстаней до небесних тіл базується на спостереженні зміни положення цього тіла на небесній сфері при спостереженні його з різних точок на Землі. Цей метод дуже ефективний для визначення відстаней до об'єктів в Сонячній системі, зокрема до ближніх планет та місяця.

Основні ідеї методу горизонтального паралаксу:

1. Спостереження з різних точок на Землі: Для початку, спостерігачі вимірюють положення небесного тіла на небесній сфері одночасно з двох різних місць на Землі, розташованих на значній відстані одне від одного. Ідеальною точкою для цього може бути одна земна точка влітку, а інша взимку, коли Земля знаходиться на різних сторонах своєї орбіти.

2. Вимірювання паралаксу: Після проведення спостережень з двох різних точок, вимірюється кутова різниця між положенням небесного тіла на небесній сфері відносно фонових зірок. Ця кутова різниця називається горизонтальним паралаксом (або паралаксом спостереження).

3. Визначення відстані: Для визначення відстані до небесного тіла використовується проста тригонометрична формула:

   Відстань до тіла (D) = 1 / тангенс горизонтального паралаксу (p)

   Де p вимірюється в радіанах.

4. Застосування до планет та місяця: Цей метод добре підходить для визначення відстаней до планет та місяця нашої Сонячної системи. За допомогою паралаксу, можна визначити середню відстань від Землі до Сонця (астрономічна одиниця) та відстані до інших планет та їхніх місяців.

Цей метод був важливим для розрахунків відстаней в Сонячній системі до початку епохи космічних досліджень, і він залишається корисним для визначення деяких відстаней навіть у сучасній астрономії.