Question

Жив на світі листочок і звали його хвалько. називали його так тому що він дуже любив вихвалятися...скласти казку за поданим початком будь ласка.....

Answer 1

Жив на світі листочок і звали його Хвалько.Називали його так,тому що він дуже любив вихлятися.
Було літо.На одному дубі в лісі висів на гілочках тоді той самий листочок.Насвистував різні мелодійки,тремтів від теплого вітру і вихвалявся.
-Я найгарніший листок цього дуба,мені ні з ким порівнюватися у нас в лісі!-казав листок.
-Не вихваляйся!Тобі це погано обернеться!-казали йому інші листочки.Але листочок з цього сміявся і глузував,тому вже дуже скоро всі інші почали його не слухати і нічого не казали.
Ось вже настала осінь,подуло холодом і всі листочки на тому дубі пожовтіли.Листочок почав все більше вихвалятись,коли приобритав ще ясніший вид.
-Ось тепер,я найгарніший листочок у лісі.Я найясніший листок у цьому лісі!-казав листок.
Вже скоро значно похолодішало,вітер ставав сильнішим і багато листків з дерев падали на землю.Але декілька листочків ще залишалися на гілках,в тій кількості і наш вихвалькуватий листок.
-Я найкращий листок в усьому лісі.Всі вже не витримали та попадали на землю,а я,я залишаюсь висіти на гілочці.Буду висіти тут завжди.
В кінці жовтня подував дуже сильний вітер.Він обривав усе листя у лісі,а той час листочок саме наспівував пісеньку.Подув дуже сильний вітер,вихвалькуватий листок обірвався з гілочки і впав у річку.Він винирнув з води та течія понесла його далеко-далеко з лісу.
Ось таке буває з усіма хвалькуватими,подує вітер і понесе далеко-далеко

Там можно в конце сказки изменить конец.

Answer 2

Жив-був на світі маленький листочок, і всі його знали під ім'ям Хвалько. Ім'я це не настільки шкідливе, та сам Хвалько своїм хвалебством занадто тривожив всіх у своєму оточенні. Він завжди знаходився в самому центрі уваги, але отримував це завдяки своїм надхмарним розповідям про свої неймовірні досягнення.

Одного разу, коли сонце засипало покривалом зірок, Хвалько вирішив показати всім свій особливий дар – він зумів розмовляти з квітами. Рознісши по вітру це повідомлення, Хвалько зібрав усіх лісових мешканців та почав розповідати казку про прекрасний світ рослин.

"Жила висока гора, де ростуть тільки найцінніші та найкрасивіші рослини. І там, на вершині, утворилася чарівна галявина, на якій росли дорогоцінні квіти. Їх марно було шукати десь у інших місцях, адже ця галявина надавала їм особливу магічну силу. Квітки були такі прекрасні, що раділи кожному сонечку та дощику. І вони віддавали кожної частинки своїх душ, щоб зробити довколишній світ кращим. Струмувала гармонія та мудрість від цих квітів, а долі кожного, хто посадив їх у своєму саду, користувалися талантами, здоров'ям та щастям".

Усі уважно слухали Хвалька, але з розчаруванням зрозуміли, що казка – це всього-навсього продукт його вигадки та бажання піднятися в очах інших. Лісточки і квіти не були задоволені такою хижою лживістю, і вирішили припинити відносини з Хвальком.

Скрізь він відчував презирство та непокору від оточуючих. Хвалько зрозумів, що поведінку, що досі дозволяв собі, потрібно змінити. Він вирішив висадити власний сад квітів і доглядати за ними щиро та без задумливості на власну користь.

Роками поспіль Хвалько займався садівництвом, вивчав рослини, ділився своїми знаннями та допомагав іншим. Історія краси та розмаїття рослин розкривалася перед його очима, а прагнення хвалебству відійшло на задній план.

Хвалько зрозумів, що справжня краса полягає в самопожертві та внутрішній магії кожного живого створіння. І він прийняв нове ім'я – Листок, щоб нагадувати собі, що ми всього лише маленькі частинки великого світу, і кожен з нас має своє місце та значення.

Завдяки своєму новому усвідомленню та присвяченості природі, Листок став взірцем для своїх друзів та оточення. Він більше не потребував хвалебства, бо розумів, що найбільша радість – це приносити радість іншим, дбати про навколишній світ та допомагати тим, хто цього потребує.

Так закінчилася казка про Хвалька, що став мудрим Листком. І навіть у своїй непомітності, він зробив світ кращим місцем, де гармонія та скромність царюють. І це була найкраща хвала для нього.