Вопрос задан 01.06.2019 в 14:34. Предмет Українська література. Спрашивает Кочергина Мария.

Твір-роздум на тему чи помічаємо ми людей яким потрібна допомога

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Ким Нургуль.
Моя мама лiкар. Один раз вона сказала менi, що завтра пiсля 
школи я пiду з нею на роботу, тому що ïй потрiбна моя допомога. Я з 
радiстю погодилася, тому що завжди любила такi походи з мамою. Ми йшли 
по заснiжених вулицях, i я думала: Що ж за допомогу потрiбна моïй 
мамi? Коли ми дiйшли до лiкарнi, я зовсiм заплуталася у своïх 
припущеннях. Ми зайшли у свiтлий кабiнет з табличкою Свiтлова М. И., i 
почався звичайний день дитячого лiкаря. Мама звичайним рухом надягла 
бiлий халат i запросила першого пацiєнта. Це був маленький хлопчик 
чотирьох-п'яти рокiв. I тут я зрозумiла, навiщо мама взяла мене iз 
собою. Щоб читати казки — так, щоб читати казки цим маленьким 
заплаканим пацiєнтам Я читала, маминi руки швидко рухалися з 
фонендоскопом у руцi вiд дитини до медичноï карти. Дитина 
заспокоювалася й уже не плакала, а навiть радо посмiхався. Я читала усе 
бiльш виразно, i дитяча особа менi посмiхалося у вiдповiдь. Мама уважно 
обстежила малят i робила запису в ïхнiх картках. Так ми вiдробили 
всю змiну, а коли йшли додому, мама сказала менi: Спасибi тобi, 
помiчниця. I я була безмежно вдячна мамi за те, що вона дала менi 
можливiсть вiдчути себе потрiбноï людям. I що з того, що я лише в 
сьомому класi?! 
0 0

Топ вопросов за вчера в категории Українська література

Последние заданные вопросы в категории Українська література

Задать вопрос