Question

твір на тему "Як умру то поховайте..."-твір, що єднає минуле, теперішнє та майбутнє

Answer 1

                                       Твір-роздум
У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині в поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, не легше й по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося вмирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, то треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся й ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова:
Як умру, то поховайте Мене...
Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але поштовх ще не є причиною. Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 3040-х роках ХІХ століття, сповнений глибокого революційного змісту.
Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі 1843-1845 рр. Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань Україною. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:
...вставайте, кайдани порвіте.
Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» у збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (лейпциг, 1859). В автографі вонане має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 року.

Answer 2

"Як умру, то поховайте..." - твір, що єднає минуле, теперішнє та майбутнє

Твір "Як умру, то поховайте..." можна розглядати як роздуми про життя, смерть та спадщину, які єднають минуле, теперішнє та майбутнє. У цьому творі автор висловлює свої думки та почуття щодо свого життя і того, як він хотів би бути запам'ятаним після смерті.

Минуле: У творі можна відчути зв'язок з минулим, коли автор згадує своє життя, спогади та досвід. Він може розповідати про свої досягнення, радості та труднощі, які він зустрічав у своєму житті. Це може включати його особисті успіхи, взаємини з рідними та близькими людьми, а також вплив, який він залишив на світ.

Теперішнє: У творі автор може висловлювати свої думки та почуття щодо свого поточного стану. Він може розповідати про свої мрії, надії та страхи, які він переживає в даний момент. Також, він може висловлювати свої погляди на сучасні проблеми та події, які відбуваються у світі.

Майбутнє: У творі автор може висловлювати свої сподівання та бажання щодо того, як він хотів би бути запам'ятаним після смерті. Він може розповідати про свої мрії та плани на майбутнє, а також про те, як він хотів би, щоб його спадщина продовжувала жити після нього.

Такий твір може бути важливим для автора, оскільки він дає йому можливість висловити свої думки та почуття щодо свого життя та смерті, а також залишити слід у світі після його уходу.

*Please note that the search results provided snippets that were not directly related to the topic. As a language model, I can provide a general understanding of the topic, but for a more detailed and accurate analysis, it would be best to consult literary works or essays on the specific theme "Як умру, то поховайте..."*