Question

Написати твір-опис тварини в художньому стилі з елементами події тобто : я поїхав до бабусі і там зустрів котеня .

Answer 1

 Кожного разу відвідуючи свою бабусю, я допомагаю їй доглядати за свинею Марусею,кицею Ромашкою та курчатами.Та приїхавши до неї в цей раз, я почув, що Ромашки вже два місяці як не стало, зате В Маарусі з*явились дитинчата.Коли я зайшов у загін подивитись на поросят, я побачив серед гладеньких поросят маленького сірого пухнастика, який теж з іншими поросятами годувався молоком Марусі.Я побіг до бабусі з криками, що Маруся народила окрім поросят ще й кошеня,та бабуся мене заспокоїла.Це виявилось кошеня зникнувшої Ромашки.А свинка Маруся Пушка всиновила і годує молоком, як і своїх дитинчат.
-Мама є мама.-дивно сказала бабуся.

Answer 2

Я радий, що ви хочете, щоб я написав твір-опис тварини в художньому стилі з елементами події. Ось мій напис:

Після довгої подорожі на потязі я нарешті прибув до маленького села, де живе моя бабуся. Це було тихе і затишне місце, де час рухався повільніше, і навколо панувала спокійна атмосфера.

Я вийшов з потяга і відчув, як свіжий сільський повітря наповнює мої легені. З радістю я крокував по вулицях, дивлячись на маленькі будиночки та блискучі сонячні промені, які пробивалися крізь гілки дерев.

Прийшовши до бабусиного будинку, я почув знайомий муркіт. Я підняв очі і побачив найсимпатичнішого котеня, яке коли-небудь бачив. Воно було маленьким і пухнастим з блакитними очима, які сяяли радістю.

Я приготувався підійти до нього, але котеня вирішило взяти ініціативу у свої руки. Воно підскочило до мене з такою швидкістю, що я почав сміятися. Котеня притулилося до мене, викручуючися між моїми ногами. Я почав гладити його, відчуваючи його м'яку шерсть під пальцями.

З кожною секундою, проведеною з цим котеням, моя радість зростала. Воно було таким лагідним і грайливим, що забував про всі свої турботи і проблеми. Ми гралися в дворі, ловили листя, яке падало з дерев, і просто насолоджувалися один одним.

Так ми провели всі літні дні разом - я, моя бабуся і це маленьке котеня. Воно стало моїм найкращим другом, вірним супутником у всіх моїх пригодах. Ми досліджували село, годували пташок, і навіть підкорили дерево, щоб побачити красу навколишнього пейзажу.

Але, як і всі добрі речі, літо минало швидко. Прийшов час прощання, і я знаходився на залізничній станції, готовий повернутися додому. Котеня стояло поруч, глядячи на мене своїми блакитними очима, які вже були повні суму.

Ми погладили його в останній раз, і я поцілував його на лобик. "До зустрічі, мій маленький друг," сказав я з важким серцем. І з цими словами я піднявся на потяг, з'їздивши назад у своє місто.

Тепер, коли я згадую ті літні дні, я завжди згадую це маленьке котеня. Його ніжна присутність надалі нагадує мені, що навіть найкоротші зустрічі можуть залишити найбільш незабутні враження в нашому житті.