Вопрос задан 05.05.2019 в 05:47. Предмет Українська література. Спрашивает Мелькина Вероника.

Помогите написать соченение на тему:"Вірш Шевченко що мене вразив"

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Беляев Сергей.
Тарас Шевченко створив прекрасний твір, присвячений історичній тематиці, а саме — темі гайдамацького повстання 1768 року. Так давно були ці події, але і зараз навколо них точаться дискусії науковців та звичайних громадян, які цікавляться історією України. Відомо, що гайдамаки діяли жорстоко. Чи мали вони на це право? їх називають і визволителями, і розбійниками... Спробую і я розібратися в такому далекому від нас і складному явищі, як гайдамаччина.Я думаю, гаку неоднозначну реакцію події гайдамацького повстання викликають через те, що в основі його лежить непросте філософське питання: що людина має право зробити заради ідеї? Де межа дозволеного? Пишучи цей твір, я не ставлю собі на меті відповісти на це питання, бо протягом усієї історії людства воно хвилює людей, проте досі не має відповіді.Гайдамацьке повстання виникло на Правобережжі як реакція на невпинне жорстоке пригноблення українців польською шляхтою. Це пригноблення відбувалося, як кажуть, «по всіх фронтах»: це був тиск культурний, національний, а що найгірше — релігійний. Людей змушували зрікатися своєї віри і Батьківщини. Але так не могло тривати довіку, тож гнів і обурення, що накопичувалися в серцях людей, зрештою вирвалися на волю. Проте повстання придушили, залучивши російські війська. Гайдамаки жорстоко вирізали польське населення, але ж і поляки вирізали цілі українські села, не жаліючи жінок і дітей... Напевно, це саме той випадок, коли біблійний принцип непротивлення злу не може бути застосований...Головними дійовими особами поеми Тараса Шевченка є Гонта і Залізняк. Мені сподобалося, що ці образи поет змалював яскраво, глибоко психологічно, ми бачимо всі їхні почуття і сумніви, переймаємось тими самими питаннями, які постають перед ними. Народ любить і слухається своїх ватажків. Виходить, та ідея, якій служили Залізняк і Гонта, була не їхньою особистою примхою, а виявленням волі всього народу.Кульмінаційним є страшний епізод, у якому Гонта вбиває своїх синів. Виникає питання ціни ідеї. Що можна покласти на вівтар своїх переконань? Чи правильно вчинив Гонта? Не нам, напевно, його судити. Зауважу тільки, що Гонта не холоднокровний вбивця: він обливається гарячими слізьми відчаю, вчиняючи це вбивство. Мені здалося, що, вбиваючи синів, Гонта вбиває насамперед самого себе, але він усвідомлює, що саме він робить. Чи ж покласти своє життя за долю своєї країни, нехай і в такий спосіб, — погано?..Так давно була написана поема «Гайдамаки», ще більше часу минуло з самих подій гайдамацького повстання, проте вони і досі хвилюють нас. Можливо, тому, що на якомусь містичному рівні пам'яті роду ми самі відчуваємо зв'язок із тими подіями, а також тому, що Тарас Шевченко поставив одвічні філософські питання в своїй поемі, відповіді на які людству ще шукати в майбутньому...
0 0
Отвечает Ковалев Олексій.
КАТЕРИНА
Коли читаєш твори Шевченка, починаєш розуміти, яким згустком болю була для поета жіноча доля. Він, здається, зібрав у своєму серці воєдино всі страждання поневолених і скривджених жінок, їх відчай, надії, прагнення. Зібрав, щоб схвильовано розповісти про них цілому світові.

Одним з перших жіночих образів у Т. Шевченка стала Катерина з однойменної поеми, прообразом якої була кохана поета Оксана Коваленко. У літературі до часу написання «Катерини» було багато творів на гему зведення простої дівчини паном-спокусником. Та Шевченко виснітлив цю трагедію відразу у декількох планах: моральному, соціальному і національному. І все це подав нам, наче випестував дитину, иклавши у свою розповідь увесь біль за власне нездійсненне кохання. Принаймні мені так здалося. Катерина була не першою і не останньою серед сотень таких же дівчат, що, покохавши, замість щастя вже з першої хвилини зустріли ;іише сором та осуд від громади. Ми бачимо, що віра у щирість почутів коханого, прагнення до щастя і переконаність, що любов не може бути гріхом, поступово призводять дівчину до трагедії. І ця трагедія полягає не в покаранні за те, що «не слухала Катерина ні батька, ні неньки», і не в тому, що, як твердять деякі сучасні літературознавці, Катерина віддала себе «москалю», знехтувавши українським парубком. Гадаю, що трагедія нашої Катерини – у знівеченні саме душі, а не тіла:

А за віщо, Боже милий!За шо світом нудить?Що зробила вона людям,Чого хочуть люде?Щоб плакала! Серце моє!    

Тіло можна вилікувати, а розтоптану душу вже не воскресиш. Здається, повчальний приклад подано, тему вичерпано. Та Шевченко, мабуть, не був би геніальним письменником-психологом, якби цим і обмежився. Мене особисто вразив образ Катерини-матері, яку піднесли із сміття, куди її втоптали злі язики, два крила: віра у кохання і материнська свята любов до сина. Розуміючи, що для Івана вона загублена назавжди, Катерина заклинає його:

Покинь мене, забудь мене,Та не кидай сина.

Може, слушно поставити питання: «Чому ж тоді вона покинула немовля напризволяще, а сама наклала на себе руки?» Думаю, тут сплелося все: і крах сподівань, і зневіра у майбутньому, і відчай, і, може, огида до свого становища, і сором, і навіть ненависть до власного минулого. Чи могла Катерина з такою зламаною душею жити далі, ростити у щасті сина, наставляти його на краще? Мабуть, тому підсвідомо дівчина вибрала смерть, віддавши їй перевагу перед життям-пеклом.

Але я все ж таки здебільшого погоджуюся з думкою, що в основі дівочої трагедії було нехтування батьківськими застереженнями, бо батьки ніколи не бажають дитині поганого, намагаються завжди захистити її від біди. Вони керуються досвідом, батьківським передчуттям. Катерині порадитись би з ними, прислухатися, а вже потім вирішувати.свою долю і, як потім сталося, долю ще однієї людини – сина! Тим-то й безцінна поема «Катерина», що вона вчить багато чому: честі, гідності, розсудливості, шануванню дорослих, старших за віком, почуттю відповідальності за життя близьких людей.

 

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Тема "Вірш Шевченка, що мене вразив" є цікавою та дозволяє розглянути значення поезії Тараса Шевченка для сучасного світу. Він є одним з найвідоміших українських поетів, а його творчість вражає своєю силою, глибиною почуттів та актуальністю проблем, які він порушував.

Один з віршів Шевченка, який особисто вразив мене, це "Заповіт". Цей вірш є своєрідним завітом поета до наступних поколінь, в якому він закликає українців не забувати свою історію, культуру та боротьбу за свободу. Вірш відкривається рядками "Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій". Ці слова вже з першого погляду передають почуття патріотизму та любові до Вкраїни, які пронизують всю творчість Шевченка.

У вірші "Заповіт" Шевченко звертається до читача, закликаючи його не забувати про те, що він залишив після себе. Він пише про свою трагічну долю, про неволю, але одночасно про силу духу і надію на краще майбутнє. Його поезія вражає не лише своєю красою мови, але й глибиною думок, які вона несе.

Одне з найсильніших вражень, які я отримав від цього вірша, це почуття єдності з поколіннями українців, які боролися за свободу та незалежність. Вірш Шевченка стає своєрідним символом національної самосвідомості та пробудження національної свідомості. Він нагадує нам, що ми маємо пам'ятати свої коріння, боротьбу наших предків та відстоювати наші цінності.

Цей вірш також нагадує мені про важливість поетичного слова та його вплив на наше життя. Вірші можуть бути могутнім засобом вираження почуттів, ідей та спонукання до дії. Вони можуть змінювати світ і ставити питання, які ми часто уникаємо. Шевченко своїми віршами нагадує нам про силу поезії та її здатність змінювати світ навколо нас.

В цілому, вірш Шевченка "Заповіт" вразив мене своєю силою, глибиною думок та актуальністю його послання. Він викликає почуття патріотизму, любові до Вкраїни та згуртованості з поколіннями українців. Вірш Шевченка не тільки має культурно-історичне значення, але й надихає нас діяти, пам'ятати і передавати цінності своїм нащадкам.

0 0

Топ вопросов за вчера в категории Українська література

Последние заданные вопросы в категории Українська література

Задать вопрос