Question

Перечислить стихи Тараса Шевченка

Answer 1

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

***

Ой діброво — темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік... Багатого
Собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно
Зеленим покровом —
Аж сам собі дивується
На свою діброву...
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповиє дорогою
Білою габою —
Та й спать ляже, втомившися
Турбóю такою.

***

Над Дніпровою сагóю
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.
Що без долі, без родини
Та без вірної дружини,
І дружини і надії
В самотині посивіє!
Явор каже: — Похилюся
Та в Дніпрові скупаюся. —
Козак каже: — Погуляю
Та любую пошукаю. —
А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка із гаю
Вихожаючи, співають;
Повбирані, заквітчані
Та з таланом заручені,
Думки-гадоньки не мають,
В’ються-гнуться та співають.

***

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає. 

***

Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?

***

За сонцем хмаронька пливе

За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.

***

Не женися на багатій, бо вижене з хати;
Не женися на убогій, бо не будеш спати.
Оженись на вольній волі, на козацькій долі;
Яка буде, така й буде, — чи гола, то й гола! —
Та ніхто не розважає, ніхто не питає:
Чого болить? і де болить? — сам про теє знаєш.
У двох, кажуть, і плакати — мов легше неначе...
Брешуть люде: легше плакать, як ніхто не бачить.

***

Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насаджу.
Посиджу я і походжу
В своїй маленькій благодаті.
Та в одині-самотині
В садочку буду спочивати.
Присняться діточки мені,
Веселая присниться мати,
Давнє-колишній та ясний
Присниться сон мені!.. і ти!..
Ні, я не буду спочивати,
Бо й ти приснишся. І в малий
Райочок мій спідтиха-тиха
Підкрадешся, наробиш лиха…
Запалиш рай мій самотний.

***

Діамант дорогий на дорозі лежав, —
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його,
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.

***

Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

***

Реве та стогне Дніпр широкий,
сердитий вітер завива,
додолу верби гне високі,
горами хвилю підійма.
І блідний місяць на ту пору
із хмари де-де виглядав,
неначе човен в синім морі,
то виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
ніхто ніде не гомонів,
сичі в гаю перекликались,
та ясен раз у раз скрипів.

***

Барвінок цвів і зеленів...

Барвінок цвів і зеленів, 
Слався, розстилався; 
Та недосвіт перед світом 
В садочок укрався.
Потоптав веселі квіти, 
Побив... Поморозив... 
Шкода того барвіночка 
Й недосвіта шкода!

***

А нумо знову віршувать

А нумо знову віршувать. 
Звичайне, нишком. Нумо знову, 
Поки новинка на основі, 
Старинку божу лицювать. 
А сиріч... як би вам сказать, 
Щоб не збрехавши... Нумо знову 
Людей і долю проклинать. 
Людей за те, щоб нас знали 
Та нас шанували. 
Долю за те, щоб не спала 
Та нас доглядала. 
А то бач, що наробила: 
Кинула малого 
На розпутті, та й байдуже, 
А воно, убоге, 
Молодеє, сивоусе,— 
Звичайне, дитина,— 
І подибало тихенько 
Попід чужим тином 
Аж за Урал. Опинилось 
В пустині, в неволі... 
Як же тебе не проклинать, 
Лукавая доле 
Не проклену ж тебе, доле, 
А буду ховатись 
За валами. Та нищечком 
Буду віршувати, 
Нудить світом, сподіватись 
У гості в неволю 
Із-за Дніпра широкого 
Тебе, моя доле!

Answer 2

Катерина; Ой у вишневому садку; Думи мої, думи мої; В каземеті; Відьма;Варнак;

Answer 3

Тарас Шевченко - великий український поет і художник, його творчість має великий вплив на українську літературу та культуру. Його поезія відображає глибокі почуття і емоції, а також ставить актуальні соціальні і політичні питання.

Ось кілька знаменитих віршів Тараса Шевченка:

1. "Заповіт" - це один з найвідоміших творів Шевченка. Він висловлює свою волю та бажання перед своїми спадкоємцями, закликаючи їх боротися за свободу України.

2. "Катерина" - ця поема розповідає про трагічну історію кохання між Катериною і Тарасом, яка закінчується її смертю. Вона відображає вічну тему любові і втрати.

3. "Гамалія" - цей вірш осмислює тему насильства та підневільність, зображуючи героя, який бореться зі своїми проблемами та зазнає тяжкостей.

4. "Чорна рада" - ця поема розповідає про події, пов'язані зі Чорною радою - політичним зібранням, що відбулося в 1663 році. Вона висвітлює історичні події та показує, які наслідки вони мали для українського народу.

5. "Гайдамаки" - цей вірш розповідає про жорстокість і насильство гайдамаків, які переслідували євреїв. Він висвітлює тему толерантності та громадянського суспільства.

Це лише декілька прикладів творчості Тараса Шевченка. Його поезія є дуже різноманітною і багатогранною, вона стала символом боротьби за свободу та незалежність України.