Вопрос задан 29.04.2019 в 23:47. Предмет Українська література. Спрашивает Корнилова Оксана.

Твір Я — людина, і це мене багато до чого зобов’язує! (за поезією В. Симоненка «Ти знаєш, що ти —

людина?»)
0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Алиночка Алина.
Мабуть, немає людини, яка б не замислювалася над питаннями: чи так вона живе? Чи гідна називатися людиною? Що залишить після себе нащадкам? Замислююся над цим і я...

Думаю, що людина відрізняється від інших створінь природи духовністю, здатністю до розуміння і всепрощення. Звісно, що кожна особистість — неповторна! Але вважаю, що завдання кожного — робити світ навколо себе добрішим, більш гуманним, допомагати ближнім, довіряти, розвивати свої творчі здібності, поважати інших. Ми всі прагнемо жити комфортно. А душевний комфорт можна мати тільки тоді, коли сам робиш добро й у відповідь отримуєш таке ж ставлення від інших. Думаю, що зло й ненависть спустошують людину, а значить — частково знищують її.

Нещодавно на уроці літератури ми вивчали вірш В. Симоненка "Ти знаєш, що ти — людина?", де поет розкрив місію людини на землі: творити добро, жити за законами моралі, поважати й цінувати неповторність людської особистості:

Ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Автор наголошує на тому, що кожна людина неповторна, має право на повагу, любов, щастя і свободу.

У поезії порушено ще одну важливу проблему — швидкоплинності людського життя. Ми ще молоді, здається, усе життя попереду. Але насправді день пролітає за днем. Здається, учора була весна — і ось уже осінь за вікном вкриває золотим дощем вулиці. "Завтра, завтра, завтра — і так минає життя", — говорили давні римляни, і можливо, "завтра"

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди —

Добрі, ласкаві й злі.

Часто ми забуваємо сказати теплі слова любові рідним, допомогти друзям, сподіваючись на "завтра". В. Симоненко звертається до нас, читачів, із проханням жити повно, цінувати кожен день:

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

Але що ж треба зробити мені, щоб бути дійсно Людиною? Вважаю, що повинен сумлінно навчатися, потім обрати спеціальність до душі, а ще — створити міцну родину. Також хочу бути вірним другом, люблячим і вдячним сином, людиною, на яку завжди можна покластися. Хочу жити так, щоб мене поважали.

Невже цього замало, щоб бути Людиною?


0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Твір "Я — людина, і це мене багато до чого зобов’язує" відомого українського поета Василя Симоненка відкриває перед нами глибокий філософський зміст. У цьому вірші автор розглядає тему людської гідності, відповідальності та обов’язків перед світом.

Симоненко наголошує на тому, що бути людиною — це не лише привілей, а й велика відповідальність. Людина має свідомість, розум і волю, що робить її здатною до вибору, дій та відповідальних вчинків. Вірш відображає ідею, що кожна людина має бути свідомою своєї гідності, бути відповідальною за свої вчинки та дії.

Симоненко закликає читачів задуматися над тим, що бути людиною — це не лише мати фізичну форму людини, але й мати високі моральні якості, бути справедливим, чесним, добрим та милосердним. Автор відзначає, що людина повинна ставити перед собою високі моральні цілі, працювати над самим собою, розвивати свій духовний світ.

Таким чином, вірш "Я — людина, і це мене багато до чого зобов’язує" закликає нас до розуміння того, що бути людиною — це велика відповідальність перед світом, перед собою та перед іншими людьми.

0 0

Топ вопросов за вчера в категории Українська література

Последние заданные вопросы в категории Українська література

Задать вопрос