 
Вопрос задан 07.03.2019 в 19:13.
Предмет Українська література.
Спрашивает Гриценко Даша.
Твір на тему Чому потрібно поважати старших
 0
        0
         0
        0
    Ответы на вопрос
 
        Отвечает Asimova Agata.
                
     Скільки жили у світі люди, стільки вони підтримували ці традиції, а крім цього створювали нові. Такі, як, наприклад, традиція поваги до старших. І мені здається, що з'явилася вона як сама по собі, просто протягом спілкування.
Повага до старших не є якимось ритуалом, який повторюється лише кілька разів на рік. Ми повинні підтримувати її кожен день. Я не маю на увазі, що треба повторювати своїм батькам, бабусям і дідусям, що ми їх поважаємо, адже слова - це тільки слова. А слова треба підкріплювати діями. І як же довести старшим, що ми їх дійсно поважаємо? Дуже це важко? Багато зусиль треба до цього додати? На мою думку, це зовсім не важко і не потребує майже ніяких зусиль. Лише трохи. Зовсім не важко поступитися місцем у трамваї чи тролейбусі. Але це вже і є знак поваги до старших. Постояти зовсім не важко, а от бабусі посидіти приємно буде. Цей вчинок - дрібниця, але він показує, вихована людина, чи ні. Хлопчик, який півнем сидить в переповненому автобусі, а поруч стоїть втомлена бабуся, зовсім не викликає поваги. А іноді буває і так, що вона просить уступити місце, а хлопчик відповідає відмовою. Це, на мій погляд, вже зовсім хамство!
Крім цього, треба завжди бути ввічливими. Якщо хочеться щось попросити, треба сказати «будь ласка», а коли отримуєш те, що хотів, треба подякувати. Не можна підвищувати голос на дорослих. Це буде просто непристойно. Ми не завжди згодні з ними, але все ж треба стримуватися. Якщо до тебе звертається хтось із дорослих, то завжди треба вислухати, не перебиваючи, а вже потім висловлювати свою думку. Так як неввічливо буде влазити, або ще гірше, скиглити або кричати. Якщо я не згоден з думкою старших, то кажу це спокійно, без крику та галасу. Хоча іноді так хочеться розлютитися, я намагаюся стримуватися. Неповагою також буде влазити в розмову дорослих, а якщо все ж таки дуже хочеться сказати щось, треба спочатку вибачитися за втручання, а вже потім говорити. Існують і інші правила, що стосуються спілкування. До людей, які займають у твоєму житті різні місця, треба і звертатися по-різному. Якщо це вчителька чи незнайома людина, треба називати її на Ви, так як називати на " ти " можна тільки найближчих людей, які старші за тебе: маму, тата, бабусю чи дідуся. А тітку і інших родичів треба величати тільки на Ви.
Всі ці правила прості, і їх не так вже і багато, тому я вважаю, що саме так повинен вести себе кожен.
                                        Повага до старших не є якимось ритуалом, який повторюється лише кілька разів на рік. Ми повинні підтримувати її кожен день. Я не маю на увазі, що треба повторювати своїм батькам, бабусям і дідусям, що ми їх поважаємо, адже слова - це тільки слова. А слова треба підкріплювати діями. І як же довести старшим, що ми їх дійсно поважаємо? Дуже це важко? Багато зусиль треба до цього додати? На мою думку, це зовсім не важко і не потребує майже ніяких зусиль. Лише трохи. Зовсім не важко поступитися місцем у трамваї чи тролейбусі. Але це вже і є знак поваги до старших. Постояти зовсім не важко, а от бабусі посидіти приємно буде. Цей вчинок - дрібниця, але він показує, вихована людина, чи ні. Хлопчик, який півнем сидить в переповненому автобусі, а поруч стоїть втомлена бабуся, зовсім не викликає поваги. А іноді буває і так, що вона просить уступити місце, а хлопчик відповідає відмовою. Це, на мій погляд, вже зовсім хамство!
Крім цього, треба завжди бути ввічливими. Якщо хочеться щось попросити, треба сказати «будь ласка», а коли отримуєш те, що хотів, треба подякувати. Не можна підвищувати голос на дорослих. Це буде просто непристойно. Ми не завжди згодні з ними, але все ж треба стримуватися. Якщо до тебе звертається хтось із дорослих, то завжди треба вислухати, не перебиваючи, а вже потім висловлювати свою думку. Так як неввічливо буде влазити, або ще гірше, скиглити або кричати. Якщо я не згоден з думкою старших, то кажу це спокійно, без крику та галасу. Хоча іноді так хочеться розлютитися, я намагаюся стримуватися. Неповагою також буде влазити в розмову дорослих, а якщо все ж таки дуже хочеться сказати щось, треба спочатку вибачитися за втручання, а вже потім говорити. Існують і інші правила, що стосуються спілкування. До людей, які займають у твоєму житті різні місця, треба і звертатися по-різному. Якщо це вчителька чи незнайома людина, треба називати її на Ви, так як називати на " ти " можна тільки найближчих людей, які старші за тебе: маму, тата, бабусю чи дідуся. А тітку і інших родичів треба величати тільки на Ви.
Всі ці правила прості, і їх не так вже і багато, тому я вважаю, що саме так повинен вести себе кожен.
 0
                    0
                     0
                    0
                Топ вопросов за вчера в категории Українська література
Последние заданные вопросы в категории Українська література
Предметы
	- 
			Математика 
- 
			Литература 
- 
			Алгебра 
- 
			Русский язык 
- 
			Геометрия 
- 
			Английский язык 
- 
			Химия 
- 
			Физика 
- 
			Биология 
- 
			Другие предметы 
- 
			История 
- 
			Обществознание 
- 
			Окружающий мир 
- 
			География 
- 
			Українська мова 
- 
			Информатика 
- 
			Українська література 
- 
			Қазақ тiлi 
- 
			Экономика 
- 
			Музыка 
- 
			Право 
- 
			Беларуская мова 
- 
			Французский язык 
- 
			Немецкий язык 
- 
			МХК 
- 
			ОБЖ 
- 
			Психология 
- 
			Физкультура и спорт 
- 
			Астрономия 
- 
			Кыргыз тили 
- 
			Оʻzbek tili 
 
			 
			 
			 
			 
			 
			 
			 
			 
			 
			 
			 
			 
			 
			 
			