Question

"Тема землі й людини в українській і світовій літературі"

Answer 1

Людьми, які не поділяли на весіллі радості присутніх, були Докія, мати нареченої, і батько Михайла, старий Івоніка Федорчук. Докія, яка з жалю, що донька передчасно покидала її хату, стала на лиці не наче земля. Жінка горювала, що «сиротіє», крім того, вона добре бачила, що майбутній зять був ані гарний, ані показний, він не пара її дочці. Мати втішає себе думкою, що він добрий і не пияк, і дочка не буде бідувати, не чекатиме ночами пияка. Гадала, що чоловік шануватиме її. До того ж у нього є земля. Івоніка був у великому смутку, бо він хотів, щоб одружувався з Парасинкою ії син Михайло. Вона б була така ж чесна й добра ґаздиня, яка усяку роботу тримає ,лад у хаті, як і її мати. Крім того, їхні поля поруч, їх сила однакова, їхня худоба найкраща в селі, а найголовніше — то незаплямована честь їх родин. Батьки хотіли б поєднати своїх дітей, але на перешкоді стає те, що Михайлові цієї осені треба йти в солдати — на три довгих роки. Івоніка віддав кров свою, тільки затримати б сина вдома. Йому страшно від думки, що три роки йому бути без правої своєї руки. Три роки обробляти без Михайла поле, без нього збирати, без нього сіяти. Доглядати худобу. Від думок про це в нього серце затерпає в грудях, і з жалю він не бачить світу перед собою.Ще одна із присутніх на весіллі була переповнена німим горем — панська найманка Анна. Вона не могла відвернути очей від Михайла, найкращого парубка і плакала сухими очима, знаючи, що вона йому не пара, й він ніколи не звертав на неї уваги. Та сталося так, що саме її запросив Михайло до танцю, але дві руки не зіткнувшись, розлучилися — лопнула струна, танці закінчилися. Яке значення в повісті має сповідь Івоніки про те, як вони з Марійкою добували землю ?

Answer 2

Тема землі й людини є однією з найважливіших тематик в українській та світовій літературі. Ця тема відображає взаємозв'язок між природою, людиною та її вплив на оточуючий світ, а також показує значення землі як основного ресурсу та символу життя.

Українська література багата на твори, які розкривають тему землі й людини. Одним з найвідоміших творів є "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького, де зображується життя селянської родини в умовах політичного та економічного поневолення. У цьому творі земля вважається символом свободи та гідності, а герої звертаються до неї як до матері.

Також варто згадати поетичну спадщину Тараса Шевченка, де тема землі використовується для показу національної свідомості та боротьби за волю України. Для Шевченка земля є священною, вона об'єднує український народ і дає йому силу протистояти зневажливому ставленню соціальних та політичних сил.

У світовій літературі тема землі й людини також не менш актуальна. Наприклад, роман "На Західний фронт без змін" Еріха Марії Ремарка розповідає про жорстокість війни, яка руйнує звичайність життя та зриває зв'язок людини з природою. Отже, земля виступає у романі Ремарка як символ безпеки, домівки, що покинута через війну.

Інший приклад - роман "Виборня" Томаса Манна, де тема землі й людини сполучається з філософськими глибинами. Цей роман розповідає про виснажливу історію родини Буров, чиї життєві цінності та добробут пов'язані з землею. У цьому творі земля виступає як концептуальний символ, що репрезентує зусилля людини та її здатність до відразливості в умовах міни.

Описані приклади ілюструють, як тема землі й людини є глибоко залізною в літературі, яка допомагає розкрити такі важливі аспекти, як взаємозв'язок між людиною й природою, роль землі у формуванні національної свідомості та боротьбі за свободу, а також по-різному сприймається в умовах війни та в мінливих соціальних або політичних контекстах.