Вопрос задан 11.02.2019 в 00:00. Предмет Українська література. Спрашивает Сердобенцева Лада.

Аналіз вірша "Під чужим небом"

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Муравьёва Лена.
Вірш «Під чужим небом» яскраво описує стан душі Маланюка у вигнанні. Навіть перебуваючи за кордоном, поет не перестає боротися за свою землю як теперішній патріот, але і як теперішній син Маланюк сумує за рідним краєм («Чужі: і земля, і небо тут, і люди…») і не знаходить собі місця в «тій» житті («Чому ж я отут?..»). І ця туга за Батьківщиною пронизана такою любов’ю й ліричністю Віршові розміри вірша «Під чужим небом» чотиристопний ямб, чотиристопний та п’ятистопний анапест, чотиристопний анапест. Вірш  складається  з  5  частин,  які мають різну ритмомелодику, тональність, настрій, від теплих спогадів до відчаю, їх об’єднує мотив ностальгії, в  кожній  частині  ми  бачимо  стомленого  життям  чоловіка…  Він  хоче  просто  повернутися  додому,  до  своєї  України.  Його  не  радує  перебування  у  чужій,  нехай  і  більш  розвинутій,  цивілізованій  і  вільній,  державі.  Виявляється,  що  туга  за  Батьківщиною  —  одне  з  найболючіших  почуттів,  і  поет  добре  відчув  це  на  собі.    Кожна  частина  має  свій  ритмомелодійний  малюнок,  що  відповідає  настрою  автора  (від  теплих  спогадів  до  відчаю,  підкріпленого  алкоголем). З  цих  згадок  ми  розуміємо,  якою  він  бачить  Україну…  Ліричний  герой  сумує  за  херсонським  степом,  за  річкою  Синюхою,  за  полями,  круками,  вітряками…  Але  не  усе  так  приємно  і  безхмарно…  Автор  пригадує  як  «кревний  край  кона  в  останній  муці»,  як  «крапле  кров  росою  з  чорних  ран».  Ми  бачимо  іншу,  більшовицьку  Україну.  Україну  крові  і  вогню,  страху  і  смутку…  Але  автор  все  одно  любить  власну  землю,  бо  хто  ми  без  Батьківщини? Доля закинула ліричного героя (він же й автор) далеко на чужину. Усе добре — цивілізація, розваги, тільки героєві самотньо, тоскно без рідної Херсонщини, старенької батьківської хати, маленької річечки й привіту рідних та близьких. Усе це йому сниться, пригадується, ятрить серце, але повороту немає, і мати вже, напевне, перестала очікувати сина. Виявляється, що туга за батьківщиною — одне з найболючіших почуттів, і поет добре відчув це на собі!

0 0

Топ вопросов за вчера в категории Українська література

Последние заданные вопросы в категории Українська література

Задать вопрос