Question

Идея сочинения старицького не судилось

Answer 1

Драма «Не судилося» уважається найкращою п’єсою М. Старицького. Вона правдиво, високохудожественно й психологічно переконливо зображує життя українського села в перші післяреформені роки, реалістично відтворить конфлікти між звільненим з-під кріпосного ярма, але обманутим, збезземеленим селянством і панами-поміщиками. В основі добутку лежать правдиві життєві колізії. «Факт, що послужив темою в моїй драмі, – факт правдивий із щирого життя, із сусіднього нашого села, якому я був свідком…».
Основним конфліктом п’єси «Не судилося» є конфлікт між «панським болотом» – поміщицькою мораллю, і чесними, високоморальними, духовно богатими простими селянами. Він має соціально-психологічний характер і розвертається декількома лініями. Найголовніша з них – це трагічна історія любові між чистою душею, щирої в почуттях сільською красунею Катериною й паничем Михайлом. Другою сюжетною лінією є зображення конфлікту між батьком Михайла, багатим паном Іваном Андрійовичем, і селянською громадою. Зрештою, важливим є й розбіжність між показним народолюбием Михайла, його фальшивим, поверхневим українофільством і теперішньою суттю панича, для якого власні егоїстичні інтереси вище всього. Спостерігаючи, як розвертаються події, як дозволяється конфлікт, особлива увага обертаємо на мову багатіїв: на те, як у ньому розкриваються характери героїв, їх індивідуальні й типові риси, внутрішній мир, теперішня, глибинна сутність. У п’єсі основна увага відведена образу панича Михайла. Саме він повніше всього представляє «панське болото», розкрити сутність якого й була мета автора. М. Старицький майстерно побудував язикову партію Михайла. Кожна репліка, а часто й окреме слово характеризують цієї людини. Вдумаємося, наприклад, у першу ж репліку Михайла: «Славно покачатися в траві після купання й затягтися сигарою! Чорт його знає, якось мене лінощі обсіли: сьогодні вже й у школу не пішов. І із цією дрібнотою нудно… ». Здається, небагато й сказано. Але придивитеся, як виразно окреслюється, нехай поки що й пунктиром, характер панича – «народолюба».
Михайло Старицький з великою симпатією, любов’ю зобразив представників народу – Катерину, її матір, Дмитра. У їхніх образах показані такому властивому українському народу риси, як щиросердечна краса, щирість, співпереживання, почуття людського достоїнства. Насамперед такий є Катерина. Полюбивши Михайла й повіривши в його любов, Катерина забуває про себе. Дівчина почуває себе неровней, не вірить у своє щастя. «Не мені судилося таке щастя! Куди мені, бідній мужичці, бути дружиною Вашої? Не ступити, не заговорити не вмію; Ви взяли б собі камінь за плечі. І люди осміють, і Бог покарає: сполучаються тільки рівні»,- відповідає вона Михайлові на його слова про одруження. (Згадаєте слова Наталки з п’єси И. Котляревского: знайся кінь із конем, а віл з волом). Її любов щира, глибока, віддана, Вона про Михайла думає більше, ніж про себе: згодна на всі, аби тільки той був щасливий. Коли Катерина довідалася, що Дмитро з ножем у руках шукає Михайла, щоб помститися за її знівечену долю, іде на панський двір, щоб попередити коханого: «Дмитро вартує тебе навколо саду, навколо будинку – хоче вбити!». Коли вже Катерина випила отруту й до неї прийшов Михайло, вона не дорікає йому, радується, що прийшов, повернувся, а виходить, любить: «Плакати більше не буду… Не засмучу тебе сльозою! Я така щаслива, така щаслива, що ти поруч із мною…». Катерина дуже любить свою матір, усіляко піклується про неї. У своєму горі, своїй ганьбі переживає за неї більше, ніж за себе. Так само зі співчуттям і розумінням ставиться до Дмитра, бажає йому щастя, почуває свою провину перед ним, тому що не може його полюбити. Образ Катерини коштує в ряді кращих образів дівчин з народу в добутках Т. Шевченко, И. Котляревского, И. Франко, Б. Грінченко. Стара Дзвонариха, мати Катерини – типовий образ української селянки. Вона добра, працьовита, любить дочка й бажає їй щастя, що бачить у подружнім житті із Дмитром. Дзвонариха строго дотримується норм народної моралі в поглядах на дівочу честь, уважає ганьба найбільшим гріхом, тим більше, що полюбила Катерина панича. Мати, як і батьки Шевченковой Катерини, проклинає дочка страшними прокльонами, а сама божеволіє. Досить чітко й виразно зображений образ Дмитра