Question

Без спама! Охарактерезуйте поезію (Які враження? Які думки хотіла передати авторка?)Життя, як море: то штормить, то тихне,І в кожного свій човен, два весла,Одне весло – то сум, а друге – втіха;В душі то холод, то цвіте весна.Відмірюю свій шлях я просто в милях,Хоч і страхає й вабить глибина ,Мій човен то потоне в синіх хвилях,То потім знову з виру вирина.А роки, ніби слід човна зникають,Вже промайнули юності літа,Туманом сивим на чоло спадають…Яка ж була пора золота!І де те все поділось, відбриніло?Сурмить у сурми зрілості пора,Гаряче сонце десь за гори сілоТа ще в душі липневая жара…Летять, мов чайки, наді мною роки,Гребу то лівим, правим – обома ..Спішу – не запізнитися б до строку,Щоб не спіткала у льодах зима.Перепливла! І радістю, і лихом –Я з гордістю свій хрест важкий несла…Життєве море  то штормить, то тихе,І в кожного – свій човен, два весла.​

Answer 1

Відповідь:

життя складається з різних емоцій та

Пояснення:

Answer 2

Поезія, яку ви цитуєте, має назву "Життя, як море". Цей вірш описує життя як непередбачуване та змінюване як морські хвилі. Авторка хоче передати свої враження та думки про життя через метафору моря та човна.

У поезії згадуються два весла, одне символізує сум, а друге - втіху. Це вказує на те, що життя має як позитивні, так і негативні аспекти. Іноді все здається холодним та підкреслюється почуттям одиноти і суму, а інколи воно розквітає, ніби весна.

Авторка також описує свій шлях через море життя, використовуючи метричну систему в милях. Вона зазначає, що шлях часто страхує та приваблює, але вона продовжує плисти навперед, навіть коли човен потоне в хвилях, виринаючи з вирію.

Далі авторка згадує про минулі роки, які зникають, і описує їх як золоті дні. Вона відчуває, що час непомітно минає і залишається лише туманна хмара спогадів.

Зрілість приходить, із нею приходить нова пора життя, яку авторка порівнює з гарячим сонцем, що сідає за гори. Та навіть у цій порі, в душі залишається липнева жара, що символізує палке бажання та емоції.

Вірш завершується згадкою про літа, які проходять, мов чайки, над авторкою. Вона продовжує гребти лівим та правим веслом, спішачи, щоб не запізнитися до свого терміну. Вона перепливає через життєві труднощі з радістю та лихом, несучи свій хрест.

Цей вірш використовує метафору моря та човна, щоб передати складність та непередбачуваність життя. Авторка висловлює свої враження про життя, описуючи його як постійну зміну та боротьбу з внутрішніми емоціями. Вона показує, що кожна людина має свій власний шлях у цьому великому морі життя, і кожна з нас має знайти баланс між сумом і втіхою, між холодом і весною.