Question

Написати твір - роздум на тему " Філософські роздуми Г. С. Сковороди про людське щастя" даю 50 балів срочно

Answer 1

Ответ:

Головними роздумами Г.Сковороди як творчої особистості були роздуми про щастя людини і шляхи його досягнення. Ними сповнена вся його творчість. <<Як хочеш бути щасливим, не шукай свого щастя за морями... не мандруй по Єрусалимах», бо, як вважав Г. Сковорода, воно не тільки поруч з тобою, воно «всередині тебе»: «У твоєму чистому серці, у твоїй чесній душі, що живе за законами Божими і велінням Божим».

Ця думка повторюється у

найрізноманітніших варіаціях, сентенціях, біблійних тезах, але найлаконічніше вона передана в формулі: «Щастие твоє, и мир твой, и рай твой, и Бог твой внутрь тебе єсть». Досягти щастя - означаєприслухатися до свого внутрішнього голосу, вислухати себе, тобто сповна увійти <<в храм свій», жити в гармонії з природою, з Богом, бо тільки це приносить щастя, це передбачено тобі «блаженною натурою».

Все, що потрібно людині, сили, які тримають її на світі, протистоять злу, вона має в собі від природи. Треба лише все те пізнати, відкрити в собі й використати на благо.

Основою щастя, як вважав Сковорода,

є «сродна праця», тобто та, до якої людина має природний нахил і здібності. Представляючи світогляд українців як трудового хліборобського роду, він, природно, почерпнув з народної мудрості здоровий погляд на працю якДжерело життя. Від народу перейняв він і думку про те, що виховання мусить здійснюватися за принципом «вродженості», доречності для тої чи іншої людини.

Адже ж маємо у скарбниці народної мудрості безліч висловів, у яких передається багатовіковий досвід і погляди на працю та виховання: «Знай щвець своє шевство, а в кравецтво не мішайся», «Вовка в плуг, а він у луг», «Сісти на свого коня». У народній фразеології немає дошкульніших оцінок, ніж на адресу тих, хто займається не своїм, хто приміряє на себе чужий кожух: «як корові сідло», «як зайцеві бубон», «Як свині налитники» тощо.

Це здоровий народний сміх послуживДжерелом висміювання, осуду та оцінки відповідних людських вад і в байках Г.Сковороди. Окремі з названих прислів'їв він використав або як висхідну тезу для розгортання сюжету байки, або ж як сентенцію в моралі. Проте усе, запозичене як з народної скарбниці, так і з світового літературного досвіду (байок Езопа, Лафонтена), зазнавало у творчості Сковороди змін, переплавлялося в горнилі його непересічного таланту.

«Сродна праця» приносить щастя, додає сил, «потрібне робить неважким, важке — непотрібним», бо ж з людиною Бог. Під покровом «блаженної натури» людині небагато треба докласти зусиль для щастя. Слід лише пізнати себе, а пізнавши, бути діяльною, бо «сродность трудолюбієм утверждається». До тогож неварто потерпати, що Бог одному дав мале, а другому — велике, бо «без

сродности все ничто».

Вчення Г.Сковороди про шляхи досягнення людиною щастя, хоч і приваблювало своєю мудрістю, було утопічним. Адже йшлося в ньому про природну, а не про суспільну людину. Людина ж поза громадою, поза суспільством, яке часто диктує свої умови, немислима. Однак учення Сковороди спонукає до роздумів: чи варте чогось те суспільство, яке не цінує в людині вроджених здібностей, не дає їй змоги розкрити себе, реалізувати їх сповна?Г.Сковороди

Answer 2

Звісно, я з радістю допоможу.

Григорій Савич Сковорода, видатний український філософ, поет і педагог XVIII століття, присвятив значну частину свого творчості роздумам про природу людського щастя. У його творах простежується глибока філософія, що спрямована на вивчення внутрішнього світу людини та її відносин зі світом.

Сковорода вважав, що справжнє щастя не може бути знайдене у матеріальних благах. Він стверджував, що справжнє щастя полягає в духовному розвитку, в пізнанні самого себе та відносинах з іншими людьми. Згідно з його думками, людина повинна прагнути до гармонії з природою та суспільством, а не лише до нагромадження матеріальних цінностей.

Його філософія виокремлюється від загальноприйнятого у своєму часі погляду на щастя, оскільки він вбачав його в глибинних роздумах, мудрості та розумінні великих життєвих принципів. Сковорода акцентував увагу на внутрішньому світі людини, на її духовному зростанні.

Для мене особисто філософія Сковороди про щастя є вельми важливою. Вона надихає на те, щоб шукати справжню цінність у власному внутрішньому світі та взаємодії з іншими людьми, а не просто в зовнішніх обставинах. Його ідеї допомагають зосередитися на глибокому розумінні себе та світу навколо, що, на його думку, є ключем до справжнього щастя.

Отже, філософські роздуми Г.С. Сковороди над людським щастям залишаються актуальними й сьогодні. Його вчення спонукає нас до внутрішнього пошуку, розвитку духовності та прагнення до гармонії в житті.