Question

Підготуйте монолог (письмово) від імені одого з головних персонажів твору П. Мирного " Хіба ревуть воли...."​

Answer 1

Відповідь:

Монолог від імені головного персонажа Романа Синички:

"Село... Село це те місце, де земля пахне, де кожен день народжує нові спогади, де сонце сяє яскравіше, і де серце б'ється в такому ритмі, як ніде в іншому місці. А ось тут, в цьому безплідному місті, де кожен день - це боротьба за виживання, я відчуваю себе втраченим. Хіба ревуть воли, коли вони прагнуть до дому?

Як багато моментів я хочу знову пережити в селі: ранкові прогулянки лісом, запах свіжого сіна під час весняного кошення, зустрічі зі старими друзями біля річки. А тут, на роботі, я відчуваю, як час минає швидко, і я віддаю його заради грошей, заради того, щоб вижити в цьому великому, бездушному світі.

Час прийшов розібратися, що для мене справжньо важливо. Хіба ревуть воли, коли їхнє серце тягнеться назад до дому? Можливо, настав час повернутися, знову відчути рідну землю під ногами та справжню родинну теплоту."

Answer 2

Від імені головного персонажа твору П. Мирного "Хіба ревуть воли..." я хотів би розповісти про своє життя, думки і почуття. Мене звуть Юрко, і я народився і виріс у маленькому селі на Закарпатті.

З дитинства я завжди відчував прив'язаність до землі, до рідного села. Кожен день проводив на фермі, утримуючи волі, які були символом нашого села. Вони були симполом того, що навіть у важкі часи ми мали чим себе гордитися, і мали надію на краще майбутнє.

Але ніщо тривало не вічно, і коли я виріс, мені довелося зрозуміти, що селянське життя - це не тільки краса і прив'язаність до землі, це також важка праця, невпевненість і несправедливість. Відчуття безперспективності і важких умов життя поступово стискали наші серця і душі.

Зацікавився політикою і соціальними рухами, я зрозумів, що люди також повинні боротися за свої права та справедливість. Звідси почався мій шлях активу, намагаючись будувати краще майбутнє для себе і свого села. Однак, я зіткнувся зі справжніми викликами, такими як корупція, безхатченко, і зневіра в обіцянках політиків.

Але, незважаючи на це, я не втратив надії, не здався. Я продовжив стежити за рухами соціальної справедливості і долучився до великої акції фермерів, яка вимагала від держави уваги та підтримки. Ми поклали свою надію на боротьбу і акції миру, вимагаючи кращих умов для нас, а не лише для еліти.

Таким чином, на своєму шляху я зрозумів, що важливо боротися за свої права і права інших людей, незважаючи на труднощі ідти вперед. Життя на селі має свої труднощі та виклики, але воно також надає неповторної краси і чистоти, якої не можна знайти в місті.

Тому я, Юрко, продовжую боротися за краще майбутнє себе, своєї сім'ї і рідного села. І хоча шлях може бути нелегким, я не втрачаю надії та вірю, що разом з іншими людьми ми зможемо змінити світ на краще.