Question

Письмовий переказ тексту "Закопане золото"

Answer 1

Було в батька троє синів. Були вони ледачі. Щоб їх прокормить, батько робив, як віл, чорнів від роботи, руки пухли, кров текла з пальців. А сини прохлаждались, гуляли над річкою, лісом, висипалися в садку. Казав їм батько:

— Сини мої, трудіться, бо важко вам буде, коли я умру.

А найстарший син каже:

— Ей, батьку, роби, поки можеш, а ми будем робити, як тебе не буде.

— Та ти не вмієш нічого, — каже батько.

— Я женюсь — жінка буде робити.

Другий син каже:

— І я женюсь.

А третій:

— Я так само зроблю, як мої брати.

Та батько робив, робив та й заболів. Прийшли сини, питають:

— Ти вмираєш, а що нам оставляєш?

А батько бідний був, та з мудрою головою, подумав і каже:

— Діти, шукайте в землі золото.

— А в якому місці ви закопали золото? — питають сини.

— Оцього я вам не скажу — відповів батько, — копайте город, оріть поле, садіть, обробляйте, собирайте, там і золото найдете.

Полежав трохи батько та й умер. Прийшла зима, сини з’їли все те, що батько заготовив, а нового нічого не находили, не насіяли. На другу зиму голодають ледачі сини. Пішов найстарший брат шукать пари — вернувся з кабаком, пішов середній свататись — не схотіла дівчина. Пішов наймолодший, та ніхто не хоче ледачих.

Дожили якось до весни, а весною давай золото шукать. Перекопали весь огород, та не найшли золота і посадили картоплю. Виросла їм здорова картопля.

Пішли поле копать. Скопали — нема золота, взяли посіяли яру пшеницю. Вродила пшениця буйна. Змололи, одвезли зерно у млин, намололи борошна, напекли хліба, сіли свій хліб їсти, а найменший брат каже:

— Ой, які ми, брати, недолугі! Бачте, золото вродило. Добре нам батько казав, щоб ми шукали золото в землі!

Брати повставали з-за столу, позакочували рукава і взялися за роботу. Хазяйнували, все мали, скоро поженилися. Разом із жінками збиралися за столом і говорили:

— Якби наш мудрий батько ще жив, і нам лучше було б.

Answer 2

"Закопане золото" - це класична українська народна казка, яку записав і видав Марко Вовчок. Вона розповідає історію про хлопчика, який знайшов величезну скарб, але не зміг його використати.

В основу казки покладена мораль про те, що багатство і матеріальні блага не приносять справжньої щастя. Ця історія нагадує про важливість вміти цінувати те, що у нас є, а не бажати більше.

Ось текст казки "Закопане золото":

"У давні часи, у великому лісі, жив багатий селянин. Він був відомий своєю справедливістю і добротою. Одного разу, він вирішив пожертвувати частину свого багатства бідним селянам. Він знайшов величезну скарб, закопану в лісі.

Селянин взяв собі частину золота, але залишив решту на місці. Він вирішив пожертвувати частину золота бідним селянам. Але коли він повернувся додому, його золото зникло.

Селянин повернувся до лісу, щоб знайти більше золота, але нічого не знайшов. Він повернувся додому, зламаний і розчарований. Його сім'я та друзі були щасливі, що він повернувся додому, але він був розчарований.

Одного дня, він вирішив повернутися до лісу і шукати золото. Він знайшов золотий грибок, який говорив: "Якщо ти хочеш багатства, то не шукай його в лісі. Багатство не приносить щастя, а тільки страждання".

Селянин повернувся додому і розповів свою історію. Він вирішив віддати всі свої гроші бідним, а сам жити в бідності. Його сім'я та друзі були шоковані, але вони підтримали його рішення.

Ця історія нагадує нам, що багатство не приносить щастя, а тільки страждання. Ми повинні цінувати те, що у нас є, а не бажати більше."

Ця казка - це глибокий нагадування про важливість вміти цінувати те, що у нас є, а не бажати більше.