Вопрос задан 03.11.2023 в 13:36. Предмет Українська література. Спрашивает Ломейко Эля.

Світ української поезії (за творчістю Т. Шевченка та Лесі Українки) Письмовий твір на одну з тем

на вибір: 1." Роль митця у суспільстві, служіння музі й народові (за поемою Лесі Українки "Давня казка") 2."У тій хатині, у раю, я бачив пекло..."(роздуми про долю України за мотивами поезій Тараса Шевченка)
0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Бабийчук Любовь.

Ответ:

Наприкінці XIX століття в місті Львові вийшла друга поетична книжка Лесі Українки (Лариси Косач-Квітки) під назвою "Думи і мрії". Її відкривала поема "Давня казка", у рядках якої щиро й пристрасно прозвучала тема покликання поета, тема його обов'язку перед народом.

Леся Українка відмовилася від умовно-поетичних прийомів. Головний герой поеми — звичайнісінька людина, "людина Божа", як визначає авторка. Звичайно, справжня краса людини не в зовнішніх ознаках, а у високих духовних якостях. З великою силою описує Леся Українка талант свого героя: його поезія була "і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною". За здібність складати вірші, у яких кожен може знайти й розвагу, і пораду, співця дуже любили люди, особливо юнацтво.

На початку свого творчого життя головний герой славив красу чистого кохання, міць справжньої дружби, красу вільної людської думки, красу природи, поринаючи в таємні надхмарні світи. Внутрішня свобода — ось що було найважливішим для юного співця.

Митцеві протиставлений лицар Бертольдо, який не здатен розуміти поетичний захват, красу природи. Лицар дуже дивується, коли бачить великий вплив поетичного слова на молодь, навіть убачає в цьому чаклунство. На думку Бертольдо, узагалі надхмарний світ із його таємницями нічого не вартий у порівнянні з гарним маєтком.

З часом лицар Бертольдо вирушає в чужі краї воювати. Його військо супроводить пісня про рідний край, який завжди залишається в серці, а довга розлука навчає любити його ще щиріше. З думкою про рідний край вояки мужньо йдуть на приступ кам'яних фортець. Але сп'янілий від перемог лицар думає лише про власну звитягу й не чує тієї пісні.

Щастя відвернулося від Бертольдо. У його війську почалися незгоди та жорстокі чвари. Що ж рятує вояків? Глумлива пісня про недбалого вояка, який повертався додому живий і неушкоджений, бо мав за талісман мудрий вислів: "Утікай, поки здоровий!" Військові співці виконали цю пісню, до війська Бертольдо повернулася відвага, а з нею й остаточна перемога в бою. Отже, перемогла не відвага лицаря. Перемогло слово поета, яке мало дивну чаклунську силу. І своїм військовим щастям лицар має завдячувати митцеві.

Бертольдо не хотів бути невдячним і запропонував поетові високу честь — залишитися в нього в замку, бути придворним поетом, бути в славі, достатку й шані. Але митець з усмішкою відмовляється від такої долі:

Золотих не хочу лаврів,

З ними щастя не здобуду.

Як я ними увінчаюсь,

То поетом вже не буду.

Ось таке непросте розв'язання має, за Лесею Українкою, вічне питання відносин між митцем та золотим мішком, питання незалежності мистецтва. Прочитавши поему "Давня казка", ми розуміємо, що митець повинен виражати думи й прагнення рідного народу, а також надихати його в боротьбі за щастя й волю.

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

1. Роль митця у суспільстві, служіння музі й народові (за поемою Лесі Українки "Давна казка")

У поемі "Давна казка" Леся Українка висвітлює важливу роль митця в суспільстві та його покликання служити музі та народові. Поетка зображує казку як магічний світ, де митець може знайти натхнення, створювати красу і надіятися на заміну реальності. Митці виявляють велику відповідальність перед народом, оскільки їхні твори можуть впливати на суспільство і стати знаряддям змін.

У поемі ми бачимо трьох митецьких персонажів - вазельну статую Лірику, торбу з мотлохом, у якій знаходиться "Горішній край" (символізує Україну) та художника. Кожен з них виконує свою роль у служінні музі та народу.

Вазельна статуя Лірика представляє символічно стародавні ліричні твори, що мають завдання надати тугаіву на митця-творця, надати йому силу для подолання фізичних та душевних тягот. Статуя надає поетові енергію та натхнення для розкриття своєї митцевої особистості.

Торба з мотлохом символізує Україну та її творчі потенціали. Цей образ показує, що митець може знайти натхнення у вкраїнському народі та його культурному спадку, що він повинен розкрити та втілити через свої творчість. Митець відчуває себе коштовним, оскільки його роллю є піднімати Україну та її народ до високого мистецтва.

Художник, в свою чергу, представляє митецьку особистість, яка самостійно створює красу та втілює її у світі. Він має натхнення та здібності, щоб творити шедеври та впливати на думки та почуття людей. Художник - це своєрідний провідник музи та народної душі, який допомагає людям збагатити свої душі та відчути красу світу.

Отже, роль митця у суспільстві полягає у служінні музі і народові. Митець Винаймач Індія готовий зробити все можливе, щоб надати йому натхнення й поділитися своїм твором. Цей твір Лесі Українки нагадує нам про важливість мистецтва в нашому житті та його здатність формувати свідомість і настрій суспільства.

2. "У тій хатині, у раю, я бачив пекло..." (роздуми про долю України за мотивами поезій Тараса Шевченка)

В цьому творі ми розглянемо поезії Тараса Шевченка, які відображають роздуми про долю України. Поет зображує свої спогади про життя на рідній землі та печальну ситуацію, з якою стикається український народ.

У поезіях Шевченка часто відчувається глибока туга за втраченим рідним краєм і національним самовизначенням. Він висловлює свої роздуми про пекло, яке відбувається в тій хатині - символізує Україну. Поет описує страждання, голод і бідність, які спричиняються зовнішнім ворогом та внутрішніми проблемами. Він відчуває безсилля і незакінченість у боротьбі за свободу та незалежність свого народу.

Тарас Шевченко висловлює свої вигуки гніву на гнобителів та розчарування в зраді з боку своїх співвітчизників. Він надіється на пробудження свідомості українського народу та поєднання всіх патріотичних сил для боротьби за вільну і незалежну Україну.

У роздумах про долю України Тарас Шевченко показує свою віру в майбутнє, свою надію на зміни в суспільстві і незалежність українського народу. Він закликає до єднання, до розуміння та підтримки одне одного. Він надає нам повчальний приклад відваги, самовідданості та готовності боротися за справедливість та свободу.

Таким чином, роздуми Тараса Шевченка про долю України виявляють глибину його

0 0

Похожие вопросы

Топ вопросов за вчера в категории Українська література

Последние заданные вопросы в категории Українська література

Задать вопрос