Question

Напишіть докладний переказ тексту публіцистичного стилю. ( если можно пару тектов) ПАСІЧНИКИ Бджільництво завжди було в Україні у великій пошані. На схилі літ запорожці часто йшли не до монастиря, а на пасіку. До речі, саме на пасіці провів свої останні роки кошовий отаман Іван Сірко. Місце для пасіки вибирали затишне й мальовниче. Вулики ставили вічками на південь. Самі вічка робили досить вузькими, щоб бджоли могли захищатися від нападу сторонніх комах. Пасіку огороджували невисоким тином. Як оберіг тут височів хрест, бажано, щоб він був виструганий із розбитого блискавкою дерева. На пасіці обов’язково тримали ікону із зображенням заступників бджіл Зосима й Саватія. Узяти в малої комашини солодку рідину – справа ніби й нескладна. Та скільки старанності, обережності й терпіння вимагалося від пасічника! Узимку вулики зберігалися в спеціальному утепленому напівземляному приміщенні. Звалося воно омшаник. Уперше вулики виставляли на пасіку десь на третьому тижні весни. Перед тим їх обкурювали волошкою, щоб запобігти виникненню цвілі. Після зимівлі бджоли були кволими, тому їх підгодовували патокою. До неї підмішували корицю, гвоздику тощо. На початку літа бджіл вивозили в степ. Купальської ночі їх годували востаннє. 21 Пасічники доглядали за малими трудівницями. Проти воскової молі натирали рамки часником. Щоб відлякати мурашок, на дно вуликів клали полин та м’яту. Мед брали, обкурюючи вулики димом сірки або тютюном, щоб не зашкодити комахам. Бувало це двічі на рік, скажімо, на початку серпня та у вересні. Вийняті з вуликів стільники заносили в теплі приміщення й клали у спеціальні сита, що стояли над коритами, куди стікав мед. Спорожнілі соти перетоплювали на віск. У жовтні господар, покропивши бджіл святою водою, ставив вулики до омшаника. Цілющий та поживний мед діставався нелегко. Витрачати його намагалися обережно й економно. (За В. Супруненком.)

Answer 1

Відповідь:

на фото

Пояснення:

Answer 2

ПАСІЧНИКИ в Україні завжди користувалися великим попитом та повагою. Навіть запорожці, які славилися своєю військовою діяльністю, від часу до часу відправлялись на пасіку замість монастиря. Навіть легендарний козак-отаман Іван Сірко провів свої останні роки на пасіці. Місце для пасіки вибирали затишне та мальовниче. Вулики розміщували в сторону південного сонця, а їхні вічка робили вузькими, щоб захистити бджіл від нападу інших комах. Пасіки оточували невисоким парканом, а для додаткового оберігу встановлювали хрест, який бажано був виструганий із дерева, вразливого на блискавку. На пасіці завжди тримали ікону з зображенням заступників бджіл - святих Зосима та Саватія.

Утримання пасіки вимагало великої старанності, обережності та терпіння від пасічника. Зимою вулики зберігалися в спеціальному утепленому напівземляному приміщенні, яке називалося "омшаник". Весною вони виводилися на пасіку після того, як були обкурені волошкою, щоб запобігти розвитку цвілі. Бджоли, після зимової сплячки, були вкрай слабкими, тому їх годували патокою з додаванням кориці та гвоздики.

На початку літа бджоли вивозили на степ для весняного кормлення. Останнім обрядом перед збором меду став купальський ритуал. Пасічники доглядали за бджолами, застосовуючи різні заходи, наприклад, натирали рамки часником, щоб відганяти воскову молю, і використовували полин та м'яту, щоб захистити вулики від мурашок. Витягаючи мед з вуликів, його обкурювали димом сірки або тютюну, щоб не завдати шкоди бджолам. Збирання меду проводилося двічі на рік - на початку серпня та у вересні. Спорожнілі соти перетоплювали для видобутку воску.

У жовтні пасічник, попередньо покропивши бджоли святою водою, ставив вулики до "омшаника". За допомогою цього складного процесу пасічники здобували цілющий та поживний мед, який намагалися ретельно використовувати з обережністю та економією.