Question

Твір на тему"Михайлик та природа"Гуси-лебиди летять

Answer 1

Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.

Answer 2

Михайлик завжди був відданим природі. Кожен вільний момент він проводив серед дерев, кущів і польових квітів. Його серце битося в ритмі природи, і він завжди відчував особливий зв'язок із світом навколо себе.

Одного теплого літнього дня Михайлик вирішив вирушити на прогулянку до мальовничого озера, розташованого в лісі за селом. Його серце заповнилося радістю, коли він побачив на березі озера гуси-лебиди. Грація їхнього плавного плавання та надзвичайна краса захопили Михайлика.

Він сів на берегу озера і придивився цим чарівним птахам. Гуси-лебиди летіли у високому небі, мов артисти на сцені. Їхні білі пір'яна блищали на сонці, а довгі шиї завжди нагадували Михайликові про гармонію природи.

Михайлик вирішив залишитися там, де був, і віддати дань цій природній красі. Він розгорнув пікнік і взяв книжку про природу, яку завжди носив із собою. Він насолоджувався співом пташок, шумом води і красою гусей-лебедів.

Завершивши своє читання, Михайлик відпочив і закрив очі, щоб зануритися в мрії. Він уявляв себе птахом, який летить у вільному повітрі, серед величної природи. Його душа відчувала гармонію і спокій.

Повертаючись додому, Михайлик відчував себе ближчим до природи, як ніколи раніше. Гуси-лебиди навчили його цінувати природу, показали, що вона є найкращим лікарем для душі. І він обіцяв собі, що завжди буде берегти цей дар і співати пісню природи разом з гусьми-лебедями.