Question

Скласти міні-твір на тему "у бабусиному затишку"

Answer 1

Відповідь:

Моя бабуся живе в селі, у власному обійсті. Бабуся добре зберігає народні традиції, тому в неї справжня українська домівка. Її будиночок чисто побілений. Кругом будинку насаджені вишневі дерева квіточки: чорнобривці, анютині вічка, нагідки. Рами вікон бабуся за звичкою фарбує у синій колір, а лиштву, що прикрашає вікна, теж білить.

На вікнах висять білосніжні мережані фіранки.

В самій хаті теж панують чистота та затишок. Бабуся вмикає телевізор лише ввечері, бо вдень зайнята з господарством. Тому в хаті зазвичай тихо.

Підлогу та стіни

вкривають паласи та коври. Меблі в бабусі залишилися ще з радянських часів. Вони зроблені з натурального дерева та досить важкі.

Блищить старомодне дзеркало-трюмо, що його старанно начищає бабуся. Стіл прикрашають ажурні серветки-макраме, створені бабусею власноруч.

У залі на стіні, за традицією, висить ікона Богородиці, вбрана у два білих вишитих рушника. Це ще весільні рушники моєї бабусі. Перед неї поставлена лампадка, яку засвічують на свята.

Поряд зберігається бака за свяченою водою, принесеною з щорічної Водохрещі.

Хоч будинок і опалються сучасним газовим котлом, на кухні зберігся комин. Тепер на ньому виставлені нарядні горщики. На кухні завжди пахне чимось смачненьким. А ще – пучечками пряних трав, які бабуся вивішує над комином.

А на день Трійці бабуся вкриває комин свіжим духмяним зіллям, і воно пахне на всю хату!

Пояснення:

вот так как то

Answer 2

У Бабусиному Затишку

Коли я потрапив до бабусі на відпочинок у її затишну оселю, мене огорнула неперевершена атмосфера тепла та любові. Вже на порозі дверей відчувалося те особливе, унікальне відчуття, яке переповнює тобою душу, коли ти входиш у рідний дім.

Бабуся зустріла мене з відкритими обіймами і радісним усміхом, який розкривав всю глибину її невичерпної доброти. Не минуло й п'яти хвилин, як я уже опинився за кухонним столом, на якому панували аромати свіжопеченого хліба та домашніх вареників. Бабусина кухня завжди була наповнена запахами найсмачніших страв, а з усіх куточків неслося найтепліше гостинність.

Поки смакували вареники з картоплею та гарячу чашку чаю, бабуся розповідала мені про свої дитячі спогади, про те, як вона проводила літо в селі з друзями та родиною. Її очі заблищали радістю, коли вона оповідала про свої пригоди та захоплення тогочасних днів.

Кожен куточок бабусиного дому випромінював тепло та спокій. Спогади, вишивані на кожному килимку та картині на стінах, надавали оселі особливий колорит і відтінок ностальгії. У кожному предметі була своя історія, своє чарівне привітання з минулим.

Бабуся вчила мене вишивати та готувати справжні страви із найкращих сімейних рецептів. Її терплячість та увага дарували мені відчуття впевненості та готовності освоювати нові навички.

У бабусиному затишку я відчував, що час сповільнює свій біг, даруючи нам можливість насолоджуватися кожною миттю. Це був час, коли несказані слова та теплі дії мали найбільше значення.

Коли настав час прощатися, я відчував тугу у серці, але знаючи, що бабуся завжди залишається в моєму серці, я відправився далі з усмішкою на обличчі та пам'яттю про той неперевершений бабусиний затишок, який підтримує мене в будь-який момент мого життя.