Question

Аналіз вірша дракона грицька  Розквітають дивні квіти,розкривають пелюстини, а метелики стікають по вустах, як сік ожини.Сни дзвіночків голубіють, зазирають у кишені, а ти сиплеш їм дукатиу роззявлені їх жмені. І ковтаєш сон глибокий, подарований навічно, І вмираєш разом з ними, не питаючись, навіщо.День минув, і склали крила всі метелики на зиму. Заховайся й ти в шкарлупку і ридай собі за ними.​

Answer 1

Ответ:

"Місце для дракона” аналіз (паспорт твору)

Автор – Юрій Винничук

Рік написання – 1990

Жанр – повість-казка (у творі багато вигадки, але події відбуваються протягом тривалого часу)

Тема – розповідь про незвичайного дракона Грицька, який мріє не руйнувати та нищити, а творити та милуватися красою світу.

Головна думка – ” Якщо зла не буде, то звідки добро пізнаєш?”

Ідея – звеличення благородства, самопожертви, людяності, які перемагають зраду, жорстокі закони і підступність.

Проблематика:

добро і зло

вірність і зрада

доцільність самопожертви

проблема вибору

Головні герої “Місце для дракона”:

дракон Грицько (добрий, пише вірші, не хоче робити людям зла)

Пустельник (навчає грамоті, хоч і намагається врятувати Грицька, але з острахом, йому це не вдається)

князь (мріє, щоб Грицька вбив лицар )

князівна Настасія

лицар Лаврін

Місце: Галичина

Час: Середньовіччя

У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.

Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди.

Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві.

“Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.

Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа.

Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор.

Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво просимо в Щуро­град”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією. Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!”

Answer 2

Цей вірш "Дракона Грицька" відображує дуже виразно поетичну картину природи та почуттів людини. Давайте розглянемо його аналіз:

1. Почуття природи: Поет описує природу в розмаїтті образів, таких як квіти, метелики, дзвіночки. Він використовує живописну мову для передачі весняного настрою, коли все оживає та розцвітає.

2. Метафори: Вірш включає в себе велику кількість метафор. Наприклад, "метелики стікають по вустах, як сік ожини", що може символізувати емоційну насиченість або солодкі миті радості. Також "сиплеш їм дукати у роззявлені їх жмені" може вказувати на щедрість та безперешкодність.

3. Поетичний образ: Через такі образи, як "ковтаєш сон глибокий", вірш відображає почуття спокою та внутрішнього задоволення.

4. Зміна настрою: У другій половині вірша настрій різко змінюється. Він описує, як день закінчується, метелики ховаються на зиму, і власне "ти сиплеш їм дукати" перетворюється на "роззявлені їх жмені". Це може вказувати на втрату, розчарування або роздуми про минуле.

5. Символізм: Вірш може мати символічне значення, представляючи життя як цикл, де є моменти радості, але також і моменти втрати та печалі.

6. Заклик до роздумів: В останньому рядку, "Заховайся й ти в шкарлупку і ридай собі за ними", поет може закликати читача роздумати про власне життя, його коливання і природні цикли.

Цей вірш вдало використовує мовні засоби для передачі глибоких почуттів і думок, і відкриває багато можливостей для інтерпретації.