Question

Придумати закінчення оповідання (Лось).

Answer 1

Ми спішили до найріднішої людини. Позаду ще довго лунали крики дядька. Згодом усе затихло, тільки поскрипував сніг під ногами.

Коли прийшов батько, вiн теж долучився до цієї важливої теми. Його дуже засмутило те, що ми стали свідками убивства беззахисної тварини. Батьки не раз казали дядькові покинути цю брудну справу, та він не слухав, а тільки підсміхався. Тепер у нас зажевріла надія, що заслужене покарання дядька Шпичака стане справжнім порятунком для тварин

Без хмизу, зі сльозами на очах зустріли маму. Вона уважно вислухала нашу збентежену розмову. Запевнила, що тварину заповідника будуть шукати, тоді неодмінно накажуть дядька. Адже на селі відомо, що він займається браконьєрством

Answer 2

Лось, втомлений від довгого подорожі лісом, вирішив відпочити біля глибокого ставка. Він розгорнув свої великі роги і почав пити прохолодну воду. Сонце було на заході, і ліс насправді виглядав чарівно. Лось відчував себе спокійним і відновленим після тривалої подорожі.

Але раптом він почув незвичайний шум за своєю спиною. Обернувшись, лось побачив, що до ставка наближається маленька дівчинка. Дівчинка була одягнена в гіллястий камуфляж і мавпочку. Її очі були сповнені допитливості та веселощів.

Лось відчув внутрішню тривогу, але відразу побачив, що дівчинка несе в руках щось незвичайне - красивий букет квітів. Вона підійшла ближче, усміхнулася і сказала: "Дякую, лосю, за твою красоту. Я принесла тобі цей букет, щоб подякувати тобі за те, що ти робиш ліс таким чарівним і живим."

Лось був приємно вражений цими словами і дарунком. Він усміхнувся і відповів: "Це дуже мило з твого боку, маленька подруго. Ліс - наш спільний дім, і ми всі маємо дбати про нього. Я завжди радий бачити таких як ти, хто цінує красу природи і старається її зберегти."

Дівчинка і лось розмовляли ще трохи про ліс і природу, а потім разом спостерігали за заходом сонця. Лось зрозумів, що іноді не треба боятися незнайомих зустрічей, бо вони можуть приносити дуже приємні сюрпризи.

По закінченню цієї зустрічі, лось відчув, що його серце наповнилося теплом і надією на краще майбутнє для лісу і всіх його мешканців.