Question

Складіть байку віршовані чи прозовій формі у якій дійові особи виступали шкільні речі

Answer 1

У затишнім шкільному світі,
Задумавши сюжет витончений,
Виступають дійові особи,
Речі шкільні, відомі й важливі.

Старий дошки сперечатися вміє,
З крейдою він вірші пише на свій манер.
Важливий олівець, учительський співець,
Записує слова й намічає ряди.

У руках атласна глобуса знання,
Показує школярам далекі країни.
А рюкзак, вірний товариш по навчанню,
Із книжками дружить, несе всі на плечах.

Сумка, в'язана з кольорових ниток,
Учнівські скарби тримає в собі сховані.
І білий шкаф, де книжки впорядковані,
Зберігає знання, скарби невідомі.

Папір тоненький, слова приймає й пише,
Розказує казки й розлогі вірші.
Книжки різні, з дивовижними історіями,
Пізнають школярі світ новий й прекрасний.

Усі разом вони творять чудову байку,
Про школу, знання й маленькі мрії.
Шкільні речі, нам вірні друзі й помічники,
Всім школярам у навчанні завжди близькі.

Answer 2

Ответ:

У шкільний клас пригадайте

Що розповість вам мій рядок ясний.

Про шкільні речі хочу сказать,

Як у байці їм даю розмови гартовані.

Ручка перша виступає на сцену,

Гордо пише історію на аркуші.

Золотистими літерами вона вміє

Записувати дива й казкові душі.

Словник мудрий рядить слова в лінії,

Він - скарбниця знань, без сумніву.

Всі таємниці світу у ньому таються,

Він - дороговказ до небесних гаїв.

Калькулятор впертий і кмітливий,

Обчислює все, що потрібно нам.

Математика його крилами вітрильних,

Знаходить шлях до великого чисельного дам.

Атлас гарний земель море необмежений,

Мандруємо по ньому безкраїм краєм.

Він покаже далекі краї та океани,

Щоб серця наші тулились мріям.

Ранець на спині, він вірний товариш,

Все, що потрібно, він в собі зберіга.

Книжки, зошити, усі скарби внутрішні,

В нього ми довіряємо завжди й усюди.

Шкільні речі своїми долею діляться,

Вони нам учаться, ведуть до знань.

Тож ми поважатимем їх завжди,

І віримо, що вони з нами ростуть разом.

Объяснение:

Answer 3

У школі одного разу Збіглись предмети наші враз. На уроки всі вони гналися, Історію свою розповідали вони.

Учителю до дошки спішили крейда, Вона казала, що важлива завжди, Але гумку всі сміялись в серці, Вона жартувала про крейду без меж.

Папір вже тоді на уроку спалахнув, Казав він, що ідеї вільно розлітаються. Та ручка відповіла йому, маючи право: "Без мене папер не зможе вічність здобути".

Шкільний рюкзак, важкий і напівзаповнений, Сказав, що він несе важливе бремено. Книги, тетрадки, і навіть пенал, Згуртувалися разом і сказали: "Ми разом!".

Учень взяв свій учнівський стілець, Щоб сісти і слухати відповіді на уроку. Але стілець сказав: "Я не лише сидітиму, Але й допоможу, коли треба буде підстрибнути!".

І так вони разом навчалися завжди, Підтримували одне одного на уроках. Бо важливо пам'ятати, що це не лише речі, А друзі, що вас завжди підтримають в біді і радості час.