Question

твір на тему безсмертя і добро вічність і краса основа життя на землі тереоадор з васюкивки памагите пж пж дам пять звездачек

Answer 1

Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».

Answer 2

Одного прекрасного дня у селі Васюківка з'явився загадковий старець на ім'я Тереоадор. Він був одягнений в робі зірваного зі світанкових небесного шовку і волоссям, яке сяяло, ніби сонце, і яке здавалося безсмертним. Люди в селі були приголомшені його вродою та мудрістю.

Тереоадор розповідав про безсмертя душі, яке залишається після того, як тіло покидає наш світ. Він говорив, що смерть лише початок нового шляху, і душа продовжує свою подорож у вічності. Вона вибирає нові обличчя, нові долі, щоб набути нових досвідів і стати ще мудрішою.

Тереоадор говорив про доброту як про основну сутність життя. Він стверджував, що найвища мета людини - бути доброю, допомагати іншим і робити світ яскравішим. Він вчив село допомагати один одному, бути терплячими і щирими у стосунках, тому що тільки так люди зможуть дійсно зрозуміти красу життя.

Краса, на думку Тереоадора, є основою життя на землі. Вона виражається у природних чудесах, у творах мистецтва, у щирості почуттів, у доброті людських душ. Він запевняв, що тільки той, хто здатен бачити красу в навколишньому світі, може знайти щастя і сенс життя.

Люди з Васюківки стали більш мудрими після зустрічі з Тереоадором. Вони почали бачити красу у простих речах, що раніше здавалися звичайними. Їх доброта розцвіла, і вони стали піклуватися один про одного, як про своїх власних рідних.

Тереоадор проходив через село раз на рік, даруючи мудрість та любов. Він не залишав за собою слідів, але душі мешканців знали, що він завжди поруч, навіть якщо не видимий. І тому добро, краса і вічність стали не лише темами його творів, але й фундаментом життя Васюківки.

Так закінчується наша історія про Тереоадора і його зустріч з жителями Васюківки. Вона нагадує нам, що добро, краса та вічність - це не просто слова, а життєва філософія, яку кожен із нас може втілювати в своєму житті. Нехай добро і краса завжди будуть основою нашого буття, а вічність в наших серцях продовжиться у ніжних спогадах про минуле.