Question

Напишите пожалуйста мне урывок с оповідання тютюнника - Дивак (Олесь уявив собі, як гарно зараз у лузі, і побіг у верболози...) й до слів (...і став чекати, доки випустять школярів)

Answer 1

Олесь уявив собі, як гарно зараз у лузі, і побіг у верболози.

Там він блукав до самого вечора. Обмацував холодні пташині гнізда, їв мерзлу калину, доки не набив оскоми. Потім шукав осикові трухляки, ховав за пазуху і, нап’явши пальтечко на голову, дивився: світять чи не світять? У кущах, заплетених осокою, шарудів вітер, попискували миші; а в березі терлись одна об одну вільхи, сповнюючи луг тривожним стогоном.

Сонце пробило у хмарах над байраком вузеньку ополонку, яскравим променем стрельнуло на левади. Олесь радісно мружився йому назустріч, зводив очі до перенісся, ловлячи золоту мушку на кінчикові носа.

Надвечір хмари опустилися нижче, а тополі над селом повищали і набрали войовничого вигляду. Треба було йти додому. Олесь грядками вибрався на вигін і став чекати, доки випустять школярів.

Answer 2

Олесь уявив собі, як гарно зараз у лузі, де вже певно збирають перше врожаю золотавого тютюну. Поет відчув запах спелого листя, що заповнював повітря навколо, і чув тихий шум вітру, який гойдав високі верболози, що плелися біля стежки.

Заглядаючи у майбутнє, Олесь побіг у напрямку лузи, відкинувши на мить усі свої турботи. Він відчував, що дивак його обганяє, але наразі це було йому абсолютно байдуже. Його думки лише літали у майбутнє, де вже чекала його довгождана мить — час збирання тютюну разом з іншими селянами.

Дійшовши до лузи, Олесь вклав долоні на коліна, аби відпочити трохи від бігу. Задиханий, він з нетерпінням чекав моменту, коли випустять школярів на літні канікули. Це був час відпочинку, час, коли він міг забути про шкільні турботи та проблеми.

Серце Олеся билося радісно із здивуванням, він був впевнений, що цього року літо буде особливим. Довгоочікувана пора збору тютюну з'єднає його з природою, відчинить перед ним новий світ, який йому назавжди запам'ятається. Олесь не міг уявити, що саме приховує це літо для нього, але він знаходив у цьому таємничості велике чарівне приваблення.

Стоячи серед верболозів, Олесь чекав, доки його друзі покинуть стіни школи і приєднаються до нього у лузі. І тоді, разом з усіма селянами, вони зберуть перший урожай тютюну, обміняються новинами та сміятимуться до пізньої ночі. Літо обіцяло бути незабутнім, і Олесь не міг дочекатись, щоб увійти у світ пригод разом із своїми друзями та селянським братством.