Question

Напишіть твір мініатюру на тему: "люди господарі своєї долі"

Answer 1

На нашій планеті живе безліч людей, котрі мають свої почуття, свої думки і свою долю. Кожне наше рішення, кожний крок – змінює нашу життєву стежинку. У одних людей, котрі присвятили своє життя родині, дітям та взаємним почуттям – стежка квітуча та хвиляста. В інших, хто усе життя пробув на самоті – вона в темних плямах.

Ще з народження нас оточують батьки та друзі, котрі повчають і допомагають нам у якихось життєвих рішеннях. Але, коли людині виповнюється вісімнадцять років, її життя вже лише в її руках. І саме від неї залежить те, якою  саме буде її доля. Ми вибираємо собі друзів, другу половинку, кар’єру. Все це – підґрунтя нашого життя. І у цьому ми переконуємося навіть у творах Т.Г.Шевченка. У своїх віршах він не раз закликав людей боротись за справедливість, за свої права та за свою долю. Закликами до дії просочений увесь «Кобзар», що не може не розчулити навіть саму міцну душу людини.

І, читаючи такі поеми, як «Катерина», «Причинна» та інші ми бачимо, які тяжкі рішення доводилося приймати головним героям, котрі назавжди змінюють усе їх життя.

Ми – господарі своєї долі. Ніхто не має права робити за нас нашу історію. Навіть маленькі кроки до майбутнього вже змінюють щось у нашій життєвій стежинці. Завдяки віршам Шевченко, ми розуміємо, що, якою би не була дорога на нашій стежці, людина в праві її змінити. Для нас зараз наша майбутня дорога – це навчання. Воно прокладе нам шлях до дорослого життя, і саме ми – майбутні господарі цього життя.

Answer 2

Люди – господарі своєї долі

У тихому закутку села, де вітер лагідно шелестить вічнозеленими деревами, живе старий коваль. Його майстерня – маленький храм, де кожен ковальський удар молота звучить як мелодія. Самотність та простота його життя були прихованою скарбницею мудрості.

Віками переймана таємниця передавалася з покоління в покоління: "Люди – господарі своєї долі," – відзвучало від кожного родича. Золоті правила, виштовхувані від зорі до зорі, ставали філософським ладаном, який допомагав знаходити вихід з будь-яких життєвих заплут.

Кожен молодий коваль, з'явившись у світі, здобував знання та майстерність від старого майстра. Та ще вранці, коли надворі тільки зірки згасали, а туман лягав на поля, старий коваль викликав юнаків і говорив:

"Діти, лицарі з майбутнього, запам'ятайте – доля вам дарує багато можливостей, але кожен вибір несе свої наслідки. Ви обираєте, хто станете: благородними чи жадібними, мудрими чи легковажними, сильними чи слабкими. Ковальський майстер залишає вам тільки інструменти, але ваші руки створять власні шедеври."

З кожним днем, діти відкривали перед собою нові горизонти. Вони зростали, вчитилися, мріяли та відкривали свої серця для кохання та дружби. А коли доля ставала занадто тяжкою, вони приходили до мудрого коваля, щоб знайти відповіді.

Одного разу молодий коваль зіткнувся з найскладнішим вибором. Доля підкидала йому виклик – віддати усе, чого досягнув, ради незнайомця, що опинився в біді. Затуркотіли молоти, виробляючи міцний меч, але молодий коваль стояв, намагаючись розібратися у власних почуттях.

Тоді мудрий коваль поставив йому запитання: "Чи буде твоє серце чистим і легким, як цей молот, якщо ти залишиш цього незнайомця без допомоги? Навіщо меч без милосердя?"

Молодий коваль зрозумів, що кожен вибір – це акт самопожертви або безпечного збереження власного "Я." І його серце забилось в такт рішучого молотка.

Так, діти коваля, ставши дорослими, навчились вибирати, знаходити своє місце у світі та приносити добро іншим. І, врешті, вони побачили, як долі їхніх життів сплелися у найкрасивіший танок.

Так минає життя в майстерні старого коваля, де мудрість варта більше, ніж золото, і долі людські розписують картину чарівного світу. Бо дійсно, люди – господарі своєї долі. Вони носять у собі силу вибору, могутність творити і змінювати. І коли ця сила відкривається, світ стає кращим місцем для життя кожного із нас.