Question

Відгук на билину про іллю муромця та соловія

Answer 1

міста Мурома, з села Карачарова виїжджав відважний добрий молодець Ілля Муромець. Помолився він рано в церкві в Муромі, а до обідні хотів уже стольного міста Києва дістатися.

Під’їхав він до славного міста Чернігова і бачить: немов чорне вороння, обложило місто військо велике, і не можна ні пішки пройти, ні конем проїхати, птиця тут не пролітає, сірий звір не пробігає. Почав Ілля те військо велике конем топтати та списом колоти, доки його не здолав. Коли ж до самого Чернігова наблизився, повиходили звідти жителі чернігівські, міську браму відчинили і прохали його бути у них за воєводу.

— Не піду я до вас у Чернігів воєводою, — відповів Ілля. — Покажіть мені краще найпрямішу дорогу до стольного міста Києва.

Сказали йому жителі чернігівські: — Найпряміша дорога колодами завалена, травою заросла, і давно вже ніхто по тій дорозі не проходив і на доброму коні не проїздив. Там, біля болота чорного, біля берези кривої 2, біля страшної річки Смородини та біля хреста Левонидового 3 сидить на дубі Соловей-розбійник, Одихмантів син. Свище Соловей по-солов’їному, кричить лиходій-розбійник по-звіриному, і від того посвисту та покрику вся трава-мурава сплітається, лазурові квіточки осипаються, темні ліси до землі пригинаються, а хто із людей надійде — всі мертві лежать. П’ятсот верст найпряміший шлях тягнеться, а кружний шлях — тисячу верст 4.

Пустив Ілля свого коня богатирського і поїхав найпрямішою дорогою. З гори на гору добрий кінь перескакує пагорба на пагорб перемахує, а мілкі річки та озерця поміж ніг пропускає.

Як наблизився він до річки Смородинки і до болота чорного, до кривої берези і до хреста Левонидового, засвистів тут Соловей по-солов’їному, закричав лиходій-розбійник по-звіриному, і зразу ж богатирський кінь почав спотикатися. Мусив Ілля Муромець бити коня канчуком по крутих ребрах, і кінь помчав далі. Потім узяв свій тугий лук, натяг тятиву і випустив гартовану стрілу в Солов’я-розбійника. Влучила стріла

Солов’ю в праве око, і покотився той на сиру землю.

Пристебнув Ілля розбійника до правого стремена булатного і повіз по чистому полю до його гнізда. А в тому гнізді Солов’їному були якраз три його дочки улюблені. Глянула старша дочка у віконечко та й каже:

— Іде наш батечко Соловей-розбійник чистим полем, на добрім коні сидячи, і везе він чоловіка, до правого стремена припнутого.

Глянула у віконечко середульша дочка.

— Іде батечко по роздоллю, по чистому полю, і везе чоловіка, до правого стремена припнутого.

Подивилася й молодша дочка.

Answer 2

Здравствуйте! Рад услышать, что вы хотите поделиться отзывом на билину про Илью Муромца и соловья. Билины - это важное наследие русской народной культуры, и их многогранность всегда вдохновляет на обсуждение.

Первое, что хотелось бы отметить, это то, что билины являются поэтическими произведениями, передающими народные предания и легенды. История о Илье Муромце и соловье отличается яркими образами, а также пронизана глубокими символами и смыслами.

Главный герой, Илья Муромец, является символом русского духа и силы. Его подвиги, сражения и борьба с врагами придают ему качества настоящего героя-защитника Родины. Когда Илья Муромец путешествует по земле Русской, это может символизировать не только буквальные переходы, но и сложные испытания, которые приходится преодолевать в жизни.

Соловей, в свою очередь, является символом красоты и природной гармонии. Его песни в билине могут передавать радость и печаль, и это отражает разнообразие человеческих эмоций и чувств. Встреча Ильи Муромца с соловьем может также олицетворять взаимодействие человека с природой и животным миром.

Отзыв на билину зависит от вашего восприятия и интерпретации. Многие люди находят в ней удивительные образы и мудрые уроки, которые могут быть актуальными и сегодня. Билины - это не только источник развлечения, но и возможность почерпнуть мудрость и красоту из русской народной традиции.

Надеюсь, что ваш отзыв будет интересным и вдохновляющим, и возможно, вы поделитесь его с другими, чтобы распространить уважение к культурному наследию наших предков.