Вопрос задан 23.07.2023 в 05:24. Предмет Українська література. Спрашивает Калинина Олеся.

Даю 20 балов!Помогите! Придумайте кінцівку до твору Климко Г.Тютюникатолько пажалуста не из

интернета !!!
0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Елизавета Лиза.

Зульфат та Наталя Миколаївна поховали Климка.Вони приходили кожні вихідні на могилу і згадували того чудового ,усміхненого відмінника,друга.Вони пережили війну і тепер уся країна реконструювала будинки .Зульфат виріс, а разом з ним виросла  й "маленька" Оля.вона поступила до Київської академії і закінчила її з відзнакою!




0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Сонячним ранком у селі Ромашково весь край огорнула світанкова таємниця. Випливало сонце з-за горбів, мов торжествуючий зорепад, а з неба, наче із срібного плаття, сипалися перші сніжинки. Тихий, майже непомітний вітерець розносив їх навкруги, наче викликаючи усіх до захоплюючого танцю. У цю мить Тютюнік Климко зрозумів, що його бажання відбулося. Тепер він знаходиться в казковому світі, який створив своїми руками.

Тютюнік подивився на свої великі руки, які нині стали дивовижно міцними та вмілими. У нього з'явилися великі крила, наче перлини на сонячному промені. З радісним лицем він розправив крила і злетів у височінь. Вітерець підносив його все вище та вище, і Климко відчував, що стає частиною цього чарівного світу.

З кожним пролітаючим квітневим днем, Тютюнік допомагав своїм рідним та сусідам. Він розносив зерна у полях, нагадував про дощ своїм голосом грому, а його великі крила лагідно пригортали маленьких пташенят, що заблукали. З кожним актом доброти, його крила забарвлялись все яскравіше та яскравіше, переливаючись у всіх кольорах весни.

Так минули роки, а Тютюнік Климко не став старіти. Він жив у своєму казковому світі, де час та вік не мали значення. Його ім'я стало легендарним у Ромашковому краї, і кожен знаходив у ньому натхнення та силу для здійснення своїх мрій.

І ось одного дня, коли сонце зійшло на сході, а зорі ще пестили небо своїми променями, Тютюнік Климко зник так само таємниче, як і з'явився. Але його добрі справи продовжували жити в серцях людей, а його ім'я лунало на устах як символ надії та добра.

І так, назавжди у селі Ромашково, залишалася легенда про Тютюника Климка - чарівника з великими крилами, що дарував добро та віру у мрії. А кожен, хто потребував підтримки, з нетерпінням чекав на світанок, коли сонце зійде, а з неба сипнуться перші сніжинки, бо саме тоді Тютюник приходив з неба, щоб вдихнути в кожного частинку своєї магії.

Так завершується наша казка про Тютюніка Климка, про те, як один простий хлопець став символом доброти та надії, і про те, як його дух живе у серцях людей, надихаючи їх на великі справи і даруючи радість усім, хто цінує прекрасне в житті.

0 0

Похожие вопросы

Топ вопросов за вчера в категории Українська література

Последние заданные вопросы в категории Українська література

Задать вопрос