Question

Твір-роздум "Украдене щастя" написать своими словами твір.

Answer 1

Ответ:

У творі Івана Франка “Украдене щастя” у головних героїв почуття кохання і людського щастя украли. Чи можливо це? Анна кохала Михайла, про те їїї брати буди протів цього і віддали її заміж за Миколу, який був значно старший за неї. Брати скзали жінці, що її коханий помер але вони не сказали що вбив його Микола. ТОДІ Анна була змушена вийти заміж за Миколу. Одного дня коли її оловік був на роботі вона зустріла Михайла, виявилося що він живий і тоді у серці жінки знову проснулася любов. Вона втратила свою жіночу гідність, коли жила з Миколою і в той же час мала коханця Михайла. Чоловік жінки неміг собі уявити, шо вона здатна на таке, дізнавшись він наче втратив голову, він ж вбив Михайла щоб той той небув на заваді кохання між Анною і Миколою. Він неміг собі уявити, що весь цей час жінка його не любила, в той ж час коли Микола був ладен на все заради неї. І тоді чоловік верішує остточно вбити Михайла і кидає в нього сокиру, яка потрапляє йому прямо в груди. Михайло в минулому був хорошим чоловіком, якого полюбила Анна але він уже вернувся до неї нетаким,як колись і навіть о оточючих він ставиться із презирством. Проте у його душі була частинка того, що полюбила жінка, саме помираючи чоловік сказав, що Микола небув винен у втраченому коханні а саме він сам собі вкоротив його.

У цій драмі розказується про те, як кожен із героїв хотів вернути собі кохання.І кожен це робив по-своєму. Михайло нескриває своє кохання перед Миколою, Анна втрачає свою гідність перед чоловіком, а Микола остаточно вбиває Михайла думючи, що без нього буде все краще. Про те хто у кого вкрав кохання і кого слід венити в цьому. Я вважаю, що це зробили брати жінки, оскількивони незважали на думку своєї сестри і одружили їїї з іншим, яки в той ж час полюбив її. От таке складене кохання.

Объяснение:

Answer 2

Украдене щастя

Коли я спостерігаю за світом навколо, часто замічаю, як люди мимоволі губляться у пошуку щастя. Вони прагнуть матеріальних благ, соціального визнання, успіху і слави, не замислюючись, чи справді це принесе їм щастя. Вони несамовито кидаються у гонитву за недосяжним, надіючись, що коли-небудь, вони знайдуть багатство і радість.

Та чи справді щастя можна зловити, як ловлять метеликів? Чи може воно бути таким, що його можна украсти? Мені здається, що щастя - це не метелик, якого можна спіймати в сітку. Воно - це стан душі, сповнений глибокого задоволення і радості. І нічого неможливого у пошуку щастя не існує, якщо лише ми звернемося до свого внутрішнього світу.

Матеріальні блага можуть приносити комфорт і забезпечення, але вони не здатні заповнити порожнечу у наших серцях. Тимчасове щастя, яке принесуть нові речі, швидко вигасає, залишаючи за собою лише тугу і бажання ще більше. Справжнє щастя приходить від внутрішнього задоволення, від розуміння себе і своїх потреб.

Часто люди уповільнюють свою власну щастя через неприпинний порівняльний аналіз з іншими. Вони завжди хочуть мати більше, бути кращими, яскравішими. Але чи справді таке порівняння приносить радість? Чи не викрадає воно щастя, оскільки ніколи не дає нам задоволення з того, що ми вже маємо?

Щастя не влаштовує паузи на пошуки зовнішнього світу. Воно запрошує нас зануритися у наш внутрішній світ, знайти гармонію з собою і вибрати радість у кожному моменті життя. Щастя - це наше внутрішнє багатство, яке ніхто не може украсти.

Тож замовкнімо постійний шум пошуків, поставимо на паузу гонитву за метеликами. Дивімося всередину себе, прислухаймося до свого серця. Воно розкриє нам таємницю справжнього щастя.

Не дозволяймо нікому украсти наше щастя. Воно лежить у наших руках, у наших виборах і у нашому ставленні до життя. Нехай цей світ буде світлішим завдяки нашому внутрішньому благополуччю і щастю.