Question

Твір про Дощ та Сонце срочно дам 40 балів​

Answer 1

Ясний, теплий, сонячний день. Сонце світить так яскраво, як ніби в останню зміну. Та скоро воно піде додому. Абсолютно несподівано набігають хмари, стрімко й зосереджено. Вони такі темні, важкі. Дивлячись на них, розумієш — пощади не буде. Буде дощ. Сильний, гучний, галасливий і веселий літній дощ. З його звичним хуліганським розкиданням гілок дерев по дорогах, грюкотом шибок і величезними калюжами, які випаровуються швидше, ніж спогади про сам дощ.

Ніби підтверджуючи свої неабиякі наміри, десь, поки ще далеко, гримить грім. Перехожі додають крок, попутно озираючись у пошуках можливого притулку, якщо від дощу все-таки втекти не вийде.

Ось блиснула блискавка та ще один громовий гуркіт, на цей раз вже набагато ближчий, немов пробурчав: «Ну, зараз почнеться!..» Як не чекай літнього дощу, як не виглядай на небі сполохи блискавок, як не закидай обличчя та не підставляй долоні в пошуках перших крапель — літній дощ завжди починається несподівано.

Объяснение:

Answer 2

Ответ:Мені дуже подобається пора літо. Влітку дуже гарно світить сонце. Ось це сонце воно тішить людину. Дає їй змогу веселитись та гратись. Виникає дуже багато питань про сонце. Але ж не все є відповідь на це запитання. Багато питань виникає саме таких: чому сонце світить, чому так високо, як воно може нагрівати моря і озера та інших багато запитань. Також мені подобається коли падає дощ особливо влітку. Тому що коли світить сонце і падає дощ на небі з'являється веселка. Якщо побачити вживу ці щасливі моменти то можна подумати і відповісти собі вони прекрасні.

Объяснение:

Answer 3

Дощ та Сонце

Хмари пливли у небі, немов величезні білі кораблі, прикриваючи Сонце від земної мовчазності. Капелі дощу з висоти сірими нитками оповивали землю, пробуджуючи усю природу до життя. Зірвався легкий вітерець, який тихо шепотів деревам та квітам ніжні слова.

У серцях людей оживала надія, що цей довгоочікуваний дощ припинить спекотне пекло та дарує свіжість та життєрадісність. Крапельки води, наче маленькі перлини, зберігали на своїх легких крилах секрети неба.

Дощ танцював у своїй безмежності, створюючи різні малюнки на склі вікон, розказуючи свою неповторну історію. Дерева радісно шуміли, змиваючи зеленими листочками бруд довгих літніх днів.

У ці миті Сонце засміялось із-за хмар, як просинаючись після глибокого сну. Перші промінці прокладали собі шлях крізь хмари і доторкалися землі, немов ніжний поцілунок матері. Золотисті промені переливалися на поверхні води, відбиваючись усіма кольорами веселки.

Сонце та дощ утворили неймовірну гру супротивників та союзників. Вони почали плести неповторний танець, де грали зі сходом і заходом, роблячи казкові образи на землі. Так воно продовжувалося, мов безкінечна мелодія природи, яка сповіщала про те, що вона вічна та непохитна.

Люди теж відчували цю магію природи у своїх серцях. Вони вийшли на вулиці, розкидаючи усі свої печалі і зітхаючи з полегшенням. Їхні душі наповнились вдячністю за дарунок неба, за цей день, коли Сонце та дощ дарували їм гармонію і розраду.

Так пройшов день, коли дощ та Сонце разом господарювали на небі, а земля благословенно відпочивала від палючого спекотного літа. Цей дивовижний день залишився у пам'яті людей як символ сплетення протилежностей, як гармонія природи і творчості Всесвіту.

А коли наступила ніч, а Сонце зійшло, розпочалися спогади про той чарівний день. Дощ та Сонце, два найпотужніші стихійні явища, з'єднали свої сили, щоб нагадати нам, що в природі немає місця ворожбі, лише дивовижне доповнення один одного. І після цього дня люди знали, що завжди можна знайти світло в темряві та радість у смутку, бо це невід'ємна частина життя, як дощ та Сонце у великому танці природи.