Question

Твір на темі: мої роздуми навіяні поезією василя симоненка " ти знаєш що ти людина?"​

Answer 1

Ответ:

те що я зрозумів що на світі ти лише один усмішка єдина мука єдина очі моЇ одні

Объяснение:

Answer 2

У променях золотистого сонця, коли зірки гаснуть і мліють, Спливають роздуми, мов струмочки весняні, словами, що линуть і шепчуть.

"Ти знаєш, що ти людина?" - питає мене душа, відгомін від Симоненка мудрого. Відповідь моя - у собі я відчуваю, в світі великому, як хвиля величава.

Люди, немов птахи, летять пір'ями вітру, в танці між сонцем і зорями, Серце моє, мов крила, несе мене у вирії думок, у сузір'ї мрій.

Ти знаєш, що ти людина, коли сприймаєш світ очима щирими і світлими, І у посмішці твоїй - життя казкове, зігріте сонцем, гарячим, щирым.

Твої долоні - це літаючі крила, що птаха голубого піднімають в висини, Та несуть вони зірок блакитні світанки, і знову на землю вечір летить.

Ти знаєш, що ти людина, коли в серці своєму зберігаєш мрію ніжну, І кожен день стараєшся зробити крок ближче до неї, безмежної й високої.

Лиш людина розуміє сутність життя, його дивовижну вічність, Та несе на плечах відповідальність, за кожен момент, за кожен подих.

Своїм буттям відкриваємо море таємниць, на крилах вітру пізнаємо світ, Та несемо і горе, і радість навколо, бо така наша доля, велика й неповторна.

Тож згадай, що ти людина, між зорями мерехтить твоя доля, І збережи в серці ті слова від Симоненка мудрого, що линуть із поезії глибокої.