Question

Допоможіть будь ласка написати творче завдання : переказ якогось цікавого епізоду із повісті Нестайко.... від імені якогось героя - Яви чи Павлуші. Потрібно уявити себе тим персонажем і розповісти так, ніби це все трапилося з тобою , тобто від імені "Я". Наприклад: Мене звати Ява. Я хоу розповісти вам цікаву пригоду, яка трапилася зі мною та моїм другом Павлушею і т.д...продовження

Answer 1

Ответ:

Раз ти розгорнув цю книжку — ти вже прохилив двері в нашу казку. Здрастуй, друже! Заходь, будь ласка!.. Ми завжди раді хорошим гостям.

Але пробач, одійдем на хвилиночку вбік. Я мушу спитати тебе по секрету одну річ (щоб ніхто не чув):

— Як ти ставишся до рудих? Так, так, до рудих і веснянкуватих?… Це для нас дуже важливо…

Ні, ні, я нічого не думаю, але, знаєш, трапляються іноді такі, що ото бігають за рудим хлопчиком або дівчинкою і дражняться противними голосами: «Рудий!», «Рудько!», «Пожежна команда!..»

Але тепер я знаю, що ти не такий, що ти справжній молодець, і тебе спокійно можна вести у надзвичайну країну Ластовинію.

Ходімо!

Ось вона перед тобою — лежить на березі моря-океану, серед дрімучих лісів, синіх гір та золотих долин… Бачиш, які чепурненькі біленькі хатки, які квітучі садки, яке дивовижне місто з візерунчастими вежами!.. Чудова казкова країна. І незвичайна.

Жителі її — ластовини — геть усі руді й веснянкуваті. Веснянкуваті чоловіки й жінки, веснянкуваті дідусі й бабусі, веснянкуваті діти. І не лише люди — звірі й тварини в цій країні також веснянкуваті: веснянкуваті коні й веснянкуваті корови, веснянкуваті горобці й ворони, веснянкуваті слони, ведмеді й крокодили, веснянкуваті кицьки й собаки. Мало того — навіть комарі й мухи тут веснянкуваті. (Тепер ти розумієш, чому я тебе питав, як ти ставишся до рудих і веснянкуватих?)

Люди в Ластовинії тихі, мирні й працьовиті. Ластовини здавна любили трудитися. Вони вирощували чудові садки, що родили всі ягоди й фрукти, які тільки є на світі. В цих садках росли навіть такі дерева, яких не було більше ніде, — цукеркові дерева, що двічі на рік рясно вкривалися смачними шоколадними цукерками.

Ластовини дуже любили дітей, тому й саджали ці дерева, на втіху та радість малятам.

І, певне, саме тому в столиці Ластовинії Рудограді найбільшою і найважливішою спорудою, що стояла в самісінькому центрі міста, був величезний цирк. Такий величезний, що вміщав одразу всіх дітей країни.  

Объяснение:

Должно подойти))

Answer 2

Мене звати Ява, і я хочу розповісти вам про захоплюючу пригоду, що сталася з нами, моїм другом Павлушею та нашим новим знайомим – загадковим старцем, якого звали дядько Єремія. Ця історія сталася в маленькому селі, де ми живемо, і втягнула нас у таємничі події, яких ми навряд чи коли-небудь забудемо.

У той літній день, коли вітер лагідно грався з деревами і небо було безхмарним, ми з Павлушею вирішили піти на прогулянку до лісу. Там ми часто проводили час, досліджуючи природу та роблячи цікаві знахідки.

Прийшли ми до лісу, і раптом здалеку побачили дивного старця. Він був одягнений в стару потріскану одежину, а його борода була такою довгою, що могла б змістити у собі багато таємниць. Дядько Єремія стояв неподалік старого гіллястого дерева і смішив щось у казанку. Ми не могли утриматися від цікавості і підійшли поближче.

"Добрий день, діти," сказав дядько Єремія з загадковою посмішкою. "Чи хочете ви спробувати мою особливу зілля?"

Ми зацікавлено погодились, і старець налив нам зелену рідину з казанка в старі склянки. "Це зілля з магічних трав," пояснив він. "Воно допоможе вам побачити світ зовсім іншими очима."

Після того, як ми випили це зілля, щось сталося. Все навколо змінилося, ніби ми потрапили в інший світ. Дерева набрали живих кольорів, і маленькі казкові створіння почали виходити з-під коріння. Ми з Павлушею засміялися від радості і здивування. Тепер ми бачили ліс таким, яким його ніколи раніше не бачили.

Але наші пригоди тільки починалися. Дядько Єремія попросив нас допомогти йому знайти загублені скрині, які містили скарби і секрети минулих часів. Ми радо згодились, адже нам надзвичайно захотілося допомогти йому.

Під час нашого пошуку ми зіткнулися з велетенськими павуками, знайшли стародавню карту і дізналися про легендарний підземний храм, де знаходився найбільший скарб усіх часів. Ця пригода розкрила перед нами безмежні можливості, про які нам і не снилось раніше.

По поверненні додому, ми були повні емоцій та нових досвідів. Ця пригода не лише змінила наше життя, але і показала, що світ довкола нас такий чудовий і таємничий, якими ми його хочемо бачити.

Так закінчилася наша історія про захоплюючу пригоду в лісі. Якби не дядько Єремія та його магічне зілля, ми, напевно, ніколи б не дізналися про цей неймовірний світ, повний таємниць і пригод. І хоча з часом ми забули багато деталей, ця пригода назавжди залишиться в наших серцях, нагадуючи про відкриття і мрії, які можуть стати реальністю.