Question

СРОЧНО! Напишіть фанфік на одну з тем на основі повісті «Шпага Славка Беркути» (на вибір): • написати своє продовження твору; • переписати фінал повісті; • ввести нових героїв у твір; • змінити характер героїв на протилежний; • переробити сюжет; • запропонувати нові пригоди героїв; • змінити оповідача твору; • написати листа герою.

Answer 1

Відповідь:

Завершення повісті

Після того, що тільки що трапилося, Славко ніяк не міг прийти до тями. Він розумів, що це була випадковість, але не міг прийняти той факт, що нашкодив другу і боявся що тепер буде з ним. Боявся, що всю провину покладуть на нього, не розібравшись у ситуації.

Деякий час потому

З важким серцем і сповненим смутку розумом, він нарешті набрався мужності піти і вибачитися перед своїм другом. Зрештою, ніколи не було легко визнати свою помилку, але це завжди був перший крок до зцілення та прощення.Піднявшись із підлоги він усвідомив, що для початку треба було знайти друга і продумати те, що він буде говорити.Він почав обмірковувати слова вибачення, які він скаже своєму другові. Він образив його почуття та почувався винним, і він хотів висловити своє каяття якомога змістовніше.Славко мав висловити своє щире каяття за те, як його дії вплинули на їхній поєдинок на мечах, і він мав дати зрозуміти Юлькові, що він ніколи не мав на меті завдати йому шкоди.Придумавши кілька слів вибачень, він увійшов у тренувальний зал, де вже не відбувалися заняття із-за недавньої події.Він запитав своїх друзів та тренерів, які ще залишились у залі, у якій лікарні перебуває Юлько. Один із тренерів сказав йому, що його відвезли до найближчої лікарні, яка була зовсім недалеко. Вчитель також сказав йому, що він, ймовірно, перебуватиме у приймальному відділенні або вже в платі.

У лікарні

Приїхавши до лікарні, він пішов до рецепції, щоб запитати про свого друга. Дізнавшись, що Юлько вже був переведений до палати, пішов у потрібному напрямку, попутно оглядаючи територію. Озираючись на всі боки, він побачив, що в лікарні дуже багатолюдно і багато людей приходить і йде. Він відчув полегшення, коли нарешті знайшов палату свого друга.

У палаті Юлька

Славко увійшов до палати і озирнувся. Кімната була чистою і стерильною, з білими стінами і підлогою і яскравим верхнім світлом. Вікно розташовувалося навпроти входу в палату.Біля вікна стояло лікарняне ліжко, а поряд з ліжком тумбочка і стілець. На даний момент у палаті був лише його друг, котрий сидів на тому самому ліжку, тому Славко сів на єдиний стілець і завів розмову.

- Привіт Юлько. Як себе почуваєш? Я думав що ти будеш у приймальному відділенні, а потім тебе перенаправлять у хірургічне.

Юлько до цього сидів на ліжку і просто дивився в стелю, але коли до нього звернулися він опустив погляд на співрозмовника. Він дивився кілька хвилин а потім сказав:

- Почуваю себе нормально. А що до ноги то....чи бачиш, - Юлько нахилився до ноги і показав пальцем на бинт. - Уламок від твого клинка не сильно встромився мені в ногу. Так що мені його дістали, обробили рану і забинтували, а потім перевели в цю палату. Це тимчасово, мене повинні скоро виписати, і мама забере мене додому.

Славко відчув полегшення, що він не сильно поранив друга, як вважав до цього. Славко так само зрозумів, що настав час вибачитися перед другом, адже він же і прийшов сюди за цим.

- Ти це... - Славко помовчав кілька секунд і продовжив. - Пробач мені за те, що сталося в тренувальному залі. Я чесно не хотів. Все сталося на емоціях, через мої почуття до Лілі і я все одно продовжив бій, усвідомлюючи, що ти слабший за мене.

Славко замовчав на декілька хвилин, ніби думаючи що сказати і додав:

- Я визнаю свою помилку і те, що був не правий. Знаєш мені та Лілі вже і не здалася. Я не гідний її та й сам я передумав. Мені тепер аби нашу дружбу зберегти, це для мене важливіше...

- Вона і мені вже не здалася. Та й мене ти теж пробач, адже це я з-за неї вирішив тебе на дуель цей викликати, щоб показати, що я можу багато і тобі показати що в цьому спорті тренування не потрібні і що ти міг би прийти на її концерт тоді. - сказав Юлько відразу ж із усмішкою.

Славко здивовано подивився на Юлька.

- Тобто найкращі друзі знову та один за одного горою?

- Найкращі друзі знову та один за одного горою! - відповів Юлько.

Славко був переповнений радістю, від того що Юлько вибачив його, і вони знову стали найкращими друзями. Це було полегшенням для Славка, що вони залагодили свої розбіжності і тепер можуть рухатися вперед разом, а для Юлька зворушливий момент, який він ніколи не забуде. Славко був вдячний за те, що його друг виявив таке розуміння, і з нетерпінням чекав на можливість проводити з ними більше часу тепер, коли вони знову в добрих стосунках.

Пояснення:

Answer 2

Заголовок: Нові пригоди Славка Беркути: Переплетені долі

Розділ 1: Зустріч небачених друзів

Славко Беркута давно відпочивав від боротьби та подій минулого. Його життя текло спокійним руслом, поки одного дня не з'явилися двоє незнайомців в його селі. Першого разу Славко не приділив їм особливої уваги, але коли вони знову з'явилися, вже насторожився. Вони представилися як Марія та Іван – подорожні мандрівники, які прийшли з далекого краю.

Розділ 2: Зміна долі

Зустріч з Марією та Іваном повернула життя Славка на 180 градусів. Виявилося, що вони прибули з іншого світу, де діяли сили зла, намагаючись підкорити всі землі. Славко вирішив допомогти новим друзям у їхньому боротьбі.

Розділ 3: Об'єднання сил

Славко, Марія та Іван почали тренуватися разом, обмінюючись досвідом бойових мистецтв та тактичними навичками. Вони зібрали групу однодумців, готових боротися проти сил зла. Разом вони вивчили артифакти та закляття, які могли б допомогти їм перемогти ворога.

Розділ 4: Битва зі смертельним ворогом

Після довгих тренувань герої вирушили на остров, де знаходився портал, що з'єднував їхній світ зі світом злих сил. Вони змушені були пройти крізь низку випробувань, зустрічаючи страшних монстрів та долаючи складні лабіринти. Нарешті, вони потрапили в саме серце острова, де зустрілися з ватажком злих сил.

Розділ 5: Перемога та прощання

Після довгої та виснажливої битви герої зуміли перемогти ворога, закривши портал між світами. Із великою радістю та вдячністю на серці, Марія та Іван повернулися до свого світу, але обіцяли повернутися, якщо буде потрібна допомога.

Залишивши острів, Славко відчував гордість за своїх нових друзів та вдячність за пригоди, які вони разом пройшли. Він повернувся до свого села, де його ім'я стало легендою, а його долі знову належала мирна рутина.