Вопрос задан 09.07.2023 в 03:08. Предмет Українська література. Спрашивает Пологовский Евгений.

Скласти кiнцiвку творю Федько Халамидник за сюжетом коли Толя гине на льоду.​

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Шайдак Слава.

Ответ:

Після того кожен зрозумів що зробив не правильно. Але це вже повернути було нажаль було вже не можливо. Цінність справжніх друзів!

Объяснение:

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Федько Халамидник, застигнутий зимовим вiтром та спекотною бурею, стояв на самому березi крижаної рiчки. Там, де кiлька днiв тому розкидав весняну сiтку на корюшок, тепер грала люта спека, а замiсть льодяної гладi - тiльки пустеля з розламаними крижинами.

Зламаний, мов тiло бездушного гнома, лiд стояв непорушно, перетворюючи долину рiчки на згаслу вулканiчну землю. Толя, його найкращий товариш, зник безвiсти в той день, коли вони вирiшили зловити останню партiю риби. Вiтер вiв себе нестерпно, пронизуючи кожен вiльний промiнь тепла, а буря нагадувала про те, як безжально може виглядати природа.

Федько стояв замислений, поглиблюючись у спогади про минуле. Смiх Толi, його радiсть, коли вони перший раз пiшли на риболовлю, - все це стало частиною його серця. Тепер вiн залишався один, втрачений серед пустелi й невпорядкованостi свiту.

Згадка про останню розмову мiж ними вирвалася з пам'ятi: "Федьку, не ризикуй, - казав Толя, поклавши руку на плече друга. - Лiд небезпечний цього сезону. Подумай про свою родину."

Слова Толi лунали в його головi, неначе пророцтво. І ось вiн зрозумiв, що його рiшення було недорозумiнням, вигодою. Слiдкувати за один одним, дбати про безпеку, бути обачними - ось що вони повиннi були робити.

На долонi Федька легло пару крапель дощу, немов слiз. Це було його прощання з Толею, з обiймами, що вже не будуть, i з тим, що могло би бути.

"Вибач, Толю," прошепотiв вiн, поглядаючи вдалечiнь, де мiг iще побачити їхню останню зупинку. "Я навчився на власних помилках, але ти мене навчив, коли був поряд."

Федько повернувся вiд рiки, його кроки вiддзеркалювали твердiсть нового рiшення. Вiн пiшов додому, вирiшивши вшанувати пам'ять Толi, живучи далi так, як би його друг хотiв би.

Лише спогади та мiцна дружба житимуть у його серцi, пам'ять про Толю i те, що разом вони вивчили.

0 0

Похожие вопросы

Топ вопросов за вчера в категории Українська література

Последние заданные вопросы в категории Українська література

Задать вопрос