Question

Напишіть твір-мініатюру «Чи варто підлаштовуватися під світ (за твором В. Дрозда “Білий кінь Шептало”)».

Answer 1

Ответ:

Головний герой новели (дивно говорити так про тварину, але його непроста душа, сповнена цілком людських переживань та вагань, дає нам таке право) наприкінці твору таки повертається до свого хазяїна Степана. Втеча на волю видається нібито стихійною дією, він радий ткнутися мордою в руки Степана, не боїться й майбутніх сварок чи навіть ударів. Мені було боляче це читати. Це не історія про безмежну довіру тварини до людини чи щось таке, а історія про викривлення, приручення гордої красивої душі. Принаймні така моя думка. Це історія підкорення, навіть поневолення. І якщо спочатку це поневолення було тільки формальним, то наприкінці воно стало остаточним, бо неволя — не жердини, з яких складається загорожа, неволя — всередині.

Объяснение:

Answer 2

У тихому куточку старого міста жив вже не молодий, але ще не старий чоловік на ім'я Андрій. Він був відомий своєю незалежністю думок та рішень. Життя пройшло перед його вікнами, як мімо проїжджавший потяг, але він не дозволив йому взяти впевнений курс. Всі нові тенденції та ідеї, що змінювали світ, йшли мимо нього.

Одного разу, після зустрічі зі старим другом, який розповів про всі чудеса, які приніс йому прогрес і сучасність, Андрій замислився. Повертаючись додому, він зупинився перед вітринами магазинів, де блищали нові гаджети та сучасні речі.

Довго вагаючись, Андрій вирішив змінити своє життя. Він купив смартфон, планшет, підписався на всі можливі соціальні мережі. Його життя здавалося яскравим і насиченим – тепер він був на зв'язку з усім світом, знаходив нових друзів, слідкував за останніми трендами.

Але з часом Андрій помітив, що його дні стали пливти мимо, начебто він став спостерігачем за своїм власним життям. Все більше часу він витрачав на скролінг новинних стрічок та безплідній переписці, замість того щоб робити те, що раніше приносило йому радість.

Одного дня, проходячи повз парк, Андрій помітив старого митця, який малював на білому полотні. Він зупинився і приглянувся до картини. Митець підійшов до нього і сказав: "Світ – це твій внутрішній світ, який ти можеш відтворити на полотні, у музиці, у словах. Чи варто підлаштовуватися під світ, коли ти можеш створити його сам?"

Ці слова глибоко задумали Андрія. Він почав знову відкривати для себе світ навколо, але вже не крізь екрани гаджетів. Він став писати свої думки, малювати, грати на гітарі. Його життя знову стало насиченим та значущим.

Він зрозумів, що не варто підлаштовуватися під модні течії та суспільні стандарти, які накладає на нас сучасний світ. Варто залишатися вірним собі, довіряти своїм внутрішнім переживанням і творити свій власний унікальний світ, який відображає твою душу і внутрішню сутність.