Question

Скласти і записати власну версію закінчення повісті"Сіроманець"

Answer 1

Ответ:

Пройдуть роки. Життя героїв складеться по-різному.

Дядько Чепіжний впаде у одну з ям, які викопував для звірів. Він теж буде немічний і , можливо, почне співчувати старому вовкові. Настануть спокійні дні для Сіроманця, він житиме у Сашка. Сусіди, бачачи лагідний характер вовка, перестануть боятися його. Галя стане ветеринаром. Вона залишиться працювати у рідному селі. Лікуватиме хворих тварин.

Сашко вивчиться на лісника. Здійсниться його мрія. Він зі своїм Сіроманцем стане надійним захисником і охоронцем лісу.

---------------------------------------------------------------------

Вірність Сіроманця особливо вразила Галю. Адже, дотепер вона, мабуть, мало уваги приділяла братам нашим меншим. Допомагати тваринам, лікувати їх – це стало мрією дівчини. Події з другом схвилювали й Сашка. Оберігати лісових мешканців від дядьків, похожих на Чепіжного, є справою дуже відповідальною і потрібною.

А Сіроманця батьки Сашка поселили в просторій буді біля сараю. Навіть сусід допомагав майструвати житло для вовка. Батьки хлопця звикли до нового мешканця свого двору. Згодом, бачачи лагідний норов вовка, його перестали боятись односельці.

Тільки Чепіжний недобре поглядав у сторону Сіроманця. Продовжував ставити підступні пастки на тварин. Але одного дня прийшла тривожна звістка: в лісі дядько впав у одну із своїх ям. Односельці дружно прийшли на допомогу. Усі співчували, проте багато з них бажали, щоб нещастя стало наукою для дядька Чепіжного.

Після закінчення школи пройшло декілька років. Мрії друзів здійснилися. Вони повернулися в рідне село. Галина Михайлівна працює тут ветеринаром. Вона лікує хворих тварин, дає мудрі поради односельцям. Прикра пригода, що трапилася колись, вплинула на дядька Чепіжного. Він перестав полювати на безпорадних лісових мешканців. Олександр Олександрович став лісником. Тепер він часто обходить своє лісове господарство. А супроводжує його вірний Сіроманець …

---------------------------------------------------------------------

Сіроманець знову повернувся. Радості Сашка не було меж. Батьки пішли назустріч синові: поселили старого вовка на своєму подвір'ї. Сашко натомість почав більше зусиль приділяти навчанню. Адже тепер він уже точно знав, що хоче бути ветеринаром, так як Галя. Дівчина теж добре вчилися, завжди допомагала Сашкові. Вони разом підуть по стопах її батька – шанованого ветеринара в селі.

Пройшло небагато років. У рідне село повернувся не просто Сашко, а Олександр Олександрович. Він залюбки допомагав односельцям: лікував їхніх тварин, давав корисні поради. Тільки зі сумом дивився на Сіроманця. Вовк уже зовсім осліп. Його зусилля не могли допомогти другові, тут була необхідна допомога досвідченіших спеціалістів.

І ось вдруге, як багато років тому, але вже дорослий Сашко зі Сіроманцем стояли перед великим лікувальним закладом. Їм відкрила свої двері відома ветеринарна клініка столиці. Тут разом зі знаменитими ветеринарами працює його однокласниця Галя. Вона теж не забула про Сіроманця, тому зголосилась йому допомогти.

Операція пройшла успішно. Зрячий вовк став цікавим, швидким. Тварина перестала бути безпорадна, у ній почала спостерігатись особлива життєдайна сила та прагнення до волі. Вовк усе частіше ночами дивився в сторону лісу, хотів би зустріти своїх лісових побратимів.

Сашкові зовсім не хотілося прощатися з другом, але він розумів та розділяв його наміри.

І коли в тиху нічну пору десь далеко з глухого лісу чути виття вовка, Сашко знає, що то щасливий вірний друг Сіроманець насолоджується вільним життям і сповіщає йому про це.

Объяснение:

Answer 2

Закінчення повісті "Сіроманець":

Сонце зійшло низько над горизонтом, позалягало золотистими променями поля і дерева. Сіроманець стояв на горбистій дорозі, глядячи в далеку далечину. Його серце відчувало якесь нове відчуття — надію. Він довго шукав свою місію у світі, і, здавалося, цей момент прийшов.

Пройшло кілька років з того часу, як він врятував село від небезпеки. Сіроманець вчився у мудрих старців, засвоював навички та знання, які допомагали багатьом. Його доброта та відданість справі зробили його справжнім лідером для села.

Одного разу, коли над селом нависла нова загроза — цього разу це були не лише ворожі війська, а й сильна злива, що загрожувала зруйнувати всю врожайну землю — Сіроманець об'єднав людей села. Вони працювали разом, як єдиний організм, захищаючи своє майбутнє.

Сіроманець допомагав координувати зусилля селища, ділився з мешканцями своїми знаннями землеробства і будівництва. Вони змогли побудувати систему дренажу, яка відводила надлишок води від полів та домів, зберігаючи їх від руйнівних наслідків зливи.

Після довгих зусиль і тяжкої праці, село вижило зливу. Люди відчували себе сильнішими і єднаними, ніж будь-коли. На чолі цього успіху стояв Сіроманець, який здобув собі повагу та прихильність всього села.

З часом, Сіроманець став ментором для молоді, передаючи їм свої знання та цінності. Він виховав покоління лідерів, які продовжували його справу добра і допомоги. Ім'я Сіроманця стало символом надії та співпраці для всього краю.

І так, з кожним наступним поколінням, його легенда росла. Люди пам'ятали історію того хлопця, який колись був сиротою, але завдяки своїм внутрішнім якостям і наполегливості став символом позитивних змін у світі.

Так завершилася історія Сіроманця — чоловіка, який змінив життя свого села та всіх навколо завдяки своєму великому серцю і незламній вірі у добро.