Question

Напишіть твір мініатюра доцільність самопожертви за твором Ю. Винничука місце для дракона

Answer 1

Ответ:

У книзі Юрія Винничука "Місце для дракона"  все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.

З твору ми дізнаемся що одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють драконячі закони. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд.

У своєму творі Юрій Винничук порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви. У сучасному світі кожен намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості захищаючи добро, правду, справедливість.  Саме такими  є дракон Грицько та Пустельник. Але є й ті, що живуть за іншими принципами, які здатні обманути, втертися в довіру, згодом і зрадити.

Объяснение:

Answer 2

Тихий сутінок окутав багатогранні холми Волині, коли село збиралося в раду на галявині. Довкола сповнена напруги тиша, лише птахи вдало поспіхають на своїх домівках.

На перетині доріг стояла фігура хлопця, відомого в селі як Максим. Він завжди був невеликого зросту, але його погляд мав незвичайну сиру відкритість. Максиму було відомо, що на селі панує суперечка щодо самопожертви. Село потребувало захисту, а вони розділені: одні вважали, що дракон, що жив у горах, важливіший за будь-яку іншу жертву, інші переконані, що така самопожертва безглузда та безперспективна.

Заспокоїти сусідів було непросто, але Максим знав, як вплинути на їхні думки. Його слова були проникливими, мов хвилі дощу на спекотну землю. "Можливо, саме той, хто готовий віддати своє життя, має найбільшу силу та віру в майбутнє," - говорив він.

Зібравши село, Максим почав спокійно, але переконливо розповідати про дракона. Він описав велич дракона, його загрозливість для всієї Волині, але його слова ніби тканина поступово переходили в іншу тему. "Ми всі тут люди, ми об'єднані вірою в майбутнє, вірою в справедливість. І саме тому, той хто зможе пожертвувати своєю безпекою, своїм комфортом, виявить найбільшу відвагу та жертовність."

Люди слухали, і в їхніх очах відбувався ментальний пошук. Вони розуміли, що їхні рідні можуть стати живою прикриттям, щоб підтримати цю справу. Слова Максима змінювали їх думки, як долоні вітру на поверхні ставка.

З часом, село прийняло єдину точку зору. Молодіж волонтерськи охочо вийшла на захист села, готова взяти на себе найбільшу жертву. Максим підкріплював їхню віру та рішучість, як джерело, що живило річку.

І ось настане ранок, коли село вийде на поле перед ворожою печерою дракона. Серця б'ються в ритмі єдності, а очі блищать від віри та відваги. Старі та молоді, рідні та друзі - всі об'єдналися, щоб дати приклад справжньої самопожертви.

І коли дракон виходить зі своєї печери, він бачить не просто село, але об'єднану силу, яка виросла з жертовності. Дракон виявився не найжахливішою загрозою, а випробуванням, яке змогло об'єднати село.

Місце для дракона, як казав Юрій Винничук, було не просто місцем для страху, але й місцем для випробування, для вибору. І це випробування виявило глибоку духовну силу та готовність до самопожертви у селян, які здатні на все для захисту свого майбутнього.