Question

Придумати продовження повісті ,,Сіроманець"

Answer 1

Ответ:

Ответ на фото

Объяснение:

Answer 2

Залізти на гору було не так просто, як Сіроманцеві здалося спочатку. Крутий схил, покритий товстим шаром снігу, майже відразу затягнув його ноги, і кожен крок виглядав як добрий шанс впасти обличчям вниз. Проте, його вольовість та витримка покращували його шанси, і він піднявся вище, долаючи природні труднощі.

Згодом Сіроманець дістався вершини гори, де перед ним розкрилася дивовижна краєвид. Його очі відкрилися на безмежні простори засніжених піків, гірських лісів і срібних річок, які вигравали під променями ранкового сонця. Тут було спокійно і тихо, атмосфера магічної краси дійсно віддзеркалювалася в душі Сіроманця.

Проте, раптово з неба почали падати дивні, іскристі сніжинки, які, сідаючи на землю, почали збиратися в незвичайні фігури. Через деякий час снігові скульптури стали оживати і перетворюватися на маленьких чарівних істот – сніжних духів. Вони радісно сміялися, танцювали і гралися, ніби влаштовували своє свято.

Здавалося, Сіроманцеві, що він опинився в казці. Він приєднався до сніжних духів і теж почав гратися з ними. Його сміх змішався з їхнім, і він відчув себе дитиною знову – забувши про всі турботи і проблеми. Серце його наповнилося радістю і невагомістю, і він відчував, що цей момент – справжня нагорода за його подорож.

Проходили години, і Сіроманець забував про час. Але раптово, як і вони з'явились, сніжні духи почали розсіюватися, а сонце почало заходити за горизонт. Сіроманець горе бачив, як їхні сяючі силуети розсипалися в повітрі, залишаючи лише бліде відбитки в пам'яті.

Але з тими спогадами він і спустився з гори, повертаючись додому. Тепер його серце було повніше, його душа багатшою, а віра в казку – сильнішою. Він знав, що навіть у найтяжчі миті життя можна знайти радість, якщо відчинити своє серце для дива і краси, які приховані навколо нас.

І так, Сіроманець повернувся до свого села, зберігаючи у собі незабутні миті спілкування зі сніжними духами. І хоча люди йому не завжди розуміли, він знав, що внутрішня краса і натхнення важливіші за все. І він продовжував розповідати свої історії та дарувати дітям своєї деревні маленькі кришталеві сніжинки – символ того, що навіть в найпростіших речах може приховуватися неймовірна магія.