Question

Письмовий твір розум на тему : "Чого повчає притчі?"

Answer 1

Объяснение:

Кожного разу, коли я перечитую Слово Боже, то приходжу до ще більшого розуміння Його.

Усі ми в своєму житті постійно стикаємося з несправедливістю. Ми її бачимо всюди: удома, на роботі, у стосунках з друзями. Навіть коли чинимо правильно, багато хто нам дорікає, що ми були несправедливі. Напевно кожен батько не раз зауважував, коли він навчає своїх дітей, хоче для них якнайкраще, а вони його виправляють, хочуть, щоб було по-їхньому.

Притча про несправедливого суддю вчить, що:

– навіть серед гріха та пороків потрібно шукати правди;

– потрібно вірити, що правда завжди переможе, навіть якщо навколо гріх;

– не варто здаватись у боротьбі й пошуку правди, навіть тоді, коли надії немає (усі обставини проти тебе);

– коли досягнув успіху в пошуках правди, перемогу приписувати не собі, а дякувати Богові, розуміючи, що це Бог пом’якшив серця злих людей.

Що ж я як учитель можу корисного взяти з цієї притчі для себе? Ось приклад з мого досвіду.

Часто бажання навчити дітей Божої науки стикається з глухою стіною, адже трапляється, що в класі є такі учні, яким нічого не потрібно, деколи підручник навіть лінуються розгорнути. От і в мене в одному з класів на уроках християнської етики декілька учнів майже взагалі не працювали. Після неодноразового нагадування, що запишу зауваження в щоденник, розгортали підручник, брали якогось аркуша й починали ліниво списувати з дошки. Я це називав не списування, а змальовування, бо робилось воно, як мені здавалось, несвідомо. Я практично втратив надію, що їх чогось можна навчити.

Закінчувався навчальний рік, я, знаючи, що мене на останньому уроці не буде, виставив оцінки заздалегідь. На останній урок прийшов мене заміняти інший учитель і, щоб учнів чимось зайняти, попросив написати твір-роздум «Чого мене навчили уроки християнської етики». Твори, звичайно, були віддані мені. Я був уражений. Ті учні, які, як мені здавалось, не працювали й нічого не чули, багато чого пам’ятали з моїх уроків.

Ніколи не здавайся, подібно як та бідна вдова, роби те що маєш робити. Бог допоможе, маловіре. «Чи не більше Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього…

Answer 2

Притчі - це короткі, але водночас глибокі розповіді, які містять у собі приховані моральні, соціальні або філософські висновки. Вони мають за мету навчити людей важливим життєвим принципам та надати їм універсальні відповіді на різноманітні ситуації. Притчі виконують важливу роль у формуванні морального світогляду та розвитку розуміння соціальних цінностей. Ось чому притчі викликають зацікавленість та активно використовуються для навчання й виховання.

По-перше, притчі допомагають зрозуміти складні концепції через прості, повсякденні приклади. Вони розкривають абстрактні поняття через конкретні історії, що дозволяє краще їх сприйняти. Наприклад, притча про "золоту рибку" нагадує нам про важливість бути задоволеним тим, що маємо, і уникати зайвого жадібності.

По-друге, притчі стимулюють власний розумовий аналіз та вдумливість. Читання або слухання притчі може викликати глибокі роздуми про сенс життя, взаємовідносини між людьми, моральні ділеми та інші важливі аспекти. Людина змушена самостійно роздумати над тим, яку моральну засаду вона може витягнути з історії.

По-третє, притчі передають мудрість та досвід попередніх поколінь. Вони є способом передачі цінних знань та практичних порад молодшому поколінню. Через історії в притчах ми можемо вивчити наслідки певних дій, розуміти, які якості характеру є важливими та як діяти у різних ситуаціях.

Завдяки притчам ми можемо розширити своє розуміння світу, покращити свої моральні орієнтири та навчитися мислити критично. Притчі допомагають нам бачити справи з різних точок зору, сприяють розвитку емпатії та розумінню людської природи. Таким чином, вони стають цінним інструментом виховання та саморозвитку, сприяючи формуванню більш досконалої особистості.