Question

Дослідіть як протягом історії українців відстоювали рідну мову від знищення приниження таврування

Answer 1

Ответ:

1626 рік

Київський митрополит Йосиф Краківський склав акафіст до Святої Варвари. Москва дозволила, але за умови його перекладу російською мовою. Синод наказав Київському митрополитові позбирати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські видання.

1627 рік

Указом царя Михайла Федоровича Романова, та патріарха Московського Філарета, що був його батьком і співправителем, наказано було книги українського друку зібрати й спалити.

1662 рік

Наказ царя Олексія з подання патріарха Московського спалити в державі геть усі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» К. Ставровецького.

1667 рік

Андрусівська угода. Укладаючи договори з поляками, цар Олексій ставив такі вимоги стосовно українських книг, їх авторів та видавців: «Все те, в которых местностях книги печатаны и их слагатели, також печатники, или друкари, смертью казнены и книги собрав сожжены были, и впредь чтобы крепкий заказ был бесчестных воровских (саме таку назву дано українським книжкам) книг никому с наших королевского величества подданых нигде не печатать под страхом смертной казни».

1669 рік

Після Люблінської унії, гоніння на українські книжки, надруковані на території, підвладній Польському королівству.

1672 рік

Указ про заборону тримати в себе вдома на території Польщі відкрито чи таємно українську книгу.

1677 рік

Наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок аркуші «не сходные с книгами московскими».

1689 рік

Заборонено Києво-Печерській Лаврі друкувати книги без патріаршого дозволу:

«... к нам первее неприслав, отнюдь бы вам не дерзати таковых книг новослагаемых печатати...».

Обмеженнями чи забороною книгодрукування Московія намагалася понизити рівень освіти та науки в Україні, знищити національний дух у культурі, побуті, суспільних відносинах.

«Первая цензура в России была заведена специально для изданий малорусской печати», - так було визнано в Указі 1905 р. «Об отмене стеснений малорусскаго печатного слова».

1690 рік

Засудження й анафема Собору РПЦ на «киевския новыя книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.

1693 рік

Лист патріарха Московського до Києво-Печерської Лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.

1696 рік

Ухвала Польського Сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.

1709 рік

Цар Петро І примусив скоротити число студентів Києво-Могилянської академії з 2000 до 161, а кращим науково-просвітницьким силам звелів перебратися з Києва до Москви.

Серед них були Інокентій Гізель, Іоанникій Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Ростовський (Туптало), Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький та багато інших.

Саме вони відіграли головну роль у розвитку культурного життя тодішньої Московії.

Указ про обов'язковість цензурування до друку українських книжок у Москві. «Українці принесли з собою всю свою велику культуру, її вплив одбився на Москві на всьому житті: будівлі, малюванні, одежі, співах, музиці, звичаях, на праві, літературі і навіть на самій московській мові. Все життя складалося тоді так, що ставало неможливим прожити без українця. Всяких ремісників доставали з України».

(І. Огієнко. «Українська культура»)

1713 рік

Московія наказом Петра І привласнює собі нашу назву Русь (грецька назва Руси звучить як «Росія»). У такий спосіб завжди ворожі до Руси-України московити, основу яких складали угро-фінські та тюркські племена, підміною понять, тобто шахрайством, привласнюють собі нашу тисячолітню історичну та духовну спадщину.

1720 рік

Наказ царя Петра І: «В Киево-Печерской и Черниговской типографиях вновь книг никаких не печатать... старые книги справливать прежде печати, дабы... особливого наречия в оных не было».

20 грудня 1720 року

Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб: «...во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные».

1721 рік

Наказ про цензурування українських книжок.

Answer 2

Історія українців включає багато періодів, коли українська мова, культура і ідентичність були загрожені знищенню та пригніченню, і коли українці активно відстоювали свою рідну мову та ідентичність від таврування. Ось деякі ключові періоди та приклади цього процесу:

1. Період Руїни (XVII століття): Після Козацької Руїни українці опинилися під владою іноземних держав, таких як Російська імперія, Польсько-Литовська Королівщина та Османська імперія. У цих умовах українська мова та культура стикалися з різними формами пригнічення та репресій.

2. Культурний Відродження (XIX століття): У XIX столітті, під впливом руху романтизму, українці розпочали активний процес національного відродження. Основними активістами цього періоду були Тарас Шевченко, Панас Мирний, іван Франко та інші. Вони писали свої твори українською мовою та активно пропагували українську культуру.

3. Польське, Російське та Австрійське гніття (XIX-XX століття): У цих імперіях, які контролювали частини українських земель, були прийняті закони та політики, спрямовані на пригнічення української мови та культури. Наприклад, в Російській імперії був закон про "політику русифікації". Незважаючи на це, українці зберігали свою мову і культуру, ведучи підпільну освітню та культурну діяльність.

4. Під час СРСР (XX століття): Під час радянського режиму українці також стикалися з пригніченням української мови та культури. Проте, відновлення незалежності України в 1991 році відкрило нові можливості для збереження та розвитку української мови.

5. Сучасний період: Після отримання незалежності Україною велика увага була приділена розвитку української мови та культури. Було прийнято закони, що підтримують використання української мови в освіті, медіа та державних інститутах.

6. Майдан та події 2014 року: Під час Майдану та подій 2014 року було помітно зростання патріотизму і обурення проти спроб таврування та пригнічення української мови. Українська мова стала символом боротьби за свободу та незалежність.

Українці завжди були відомі своєю гордістю за свою мову та культуру і готові були відстоювати їх навіть у найважчі часи. Незважаючи на всі труднощі та пригнічення, українська мова залишається важливою складовою культурного і національного спадку України.