Question

Богдан Лепкий життєвий і творчий шлях

Answer 1

Ответ:

Богдан Теодор Нестор Лепкий народився 9 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім, на Тернопільщині, в сім’ї священика. З шести років жив у Бережанах, у діда священика. Основи шкільної науки Б. Лепкому викладав домашній учитель. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив у 1883 р. до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання.

Після закінчення гімназії у 1891 вступив до Віденської Академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту, але згодом, через три місяці переводиться на філософський факультет.

1892 — 1895 навчався у Львівському університеті, по закінченні якого працює вчителем-суплентом в Бережанській гімназії (1895 — 1899). Займається творчою діяльністю. З’являються перші оповідання: “Дідусь”, “Нездала п’ятка”, “Над ставом”, “Гусій” та ін. 1897 р. з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові — Олександрою, яку здавна кохав.

1899 р. — їде до Кракова, де розпочинає свою викладацьку (педагогічну) діяльність в гімназіях ім. Яна Собєского, св. Яцка та св. Анни, читав лекції з української мови та літератури. Згодом отримав посаду лектора в Ягелонському університеті. У Кракові Б. Лепкий створив своєрідний український центр у польському літературному середовищі.

1912 р. Б. Лепкий вступив до партії «Християнсько-Суспільний Союз» у Львові.

Перша світова війна застала сім’ю Лепких у Кракові. Восени 1915 р. Б. Лепкий був мобілізований до австрійського війська. Завдяки сприянню друзів не був відправлений у діючу армію, а виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи. Тут з листопада 1915 р. мешкав у м. Раштат біля Бадена, працював на просвітницькій роботі в таборах для військовополонених солдатів царської армії, спочатку в Фрайштаті, а потім у Раштаті біля Бадена (викладав історію літератури).

З 1916 — просвітницька праця у таборі Вецляру, де Лепкий провадив малярську школу.

Влітку 1917р. відвідав Львів, Бережани, могилу батька Лепкого в селі Жуків, побачився з рідним братом, січовим стрільцем Левом Лепким. Наприкінці 1925 р. Лепкий повернувся до Кракова і знову працює в університеті, де його іменовано доцентом, керівником кафедри української літератури, пізніше — професором Ягелонського університету (1932).

Друга світова війна розпочалася, коли Б. Лепкий зі своєю сім’єю перебував на відпочинку у Черче. 23 вересня 1939 року вони повертаються до Кракова (Польща). У роки Другої світової війни старий, хворий письменник не тільки втратив роботу в університеті, а й зазнав переслідувань. Помер Б. Лепкий 21 липня 1941 року в Кракові. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові (Польща).

Answer 2

Богдан Лепкий (1905-1987) був українським поетом, публіцистом і громадським діячем. Його життєвий і творчий шлях був дуже цікавим і насиченим.

Основні події в житті і творчості Богдана Лепкого:

1. Народився 6 липня 1905 року в місті Стрий, яке тоді було частиною Австро-Угорської імперії.

2. У 1920-ті роки Лепкий активно долучився до українського культурного та національного відродження в Галичині.

3. Він був активним учасником українського руху опору проти польського підпорядкування Галичини. У 1930-ті роки Лепкий був арештований і втримувався в польських в'язницях.

4. Після Другої світової війни, коли Галичина стала частиною Української РСР, Лепкий був активним учасником культурного життя і громадського руху в Україні.

5. Його поезія відзначалася глибоким патріотизмом, вірою в справедливість і любов до свого народу. Він писав в основному українською мовою.

6. Один із найбільш відомих творів Лепкого - поема "Марія", яка присвячена подіям Голодомору в Україні.

7. Богдан Лепкий був також активним громадським діячем і журналістом, який виступав за права і свободи українського народу.

8. Він помер 20 серпня 1987 року в Києві, Українська РСР.

Богдан Лепкий залишив значний слід у українській літературі та історії як патріот, борець за національні права і видатний поет. Його творчість і діяльність продовжують впливати на покоління українців.