Question

Напишіть есе за змістом повісті Григора Тютюнника "Климко" , яке в назві містить вислів із Біблії: "Ви-сіль землі . Коли сіль ізвітріє, чим насолите її?" помогите, умоляю!

Answer 1

Відповідь:

якщо завелике, то можете трішки скоротити

Ви – сіль землі. Коли сіль ізвітріє, чим насолите її ?

Мені здається, що вся мудрість не одного покоління людей зібрана і записана у священну книгу всіх християн – Біблію. Вона як дороговказ для всіх прийдешніх поколінь, що навчає виконувати, шанувати, і зберігати цінні життєві правила, поради. Ось, наприклад, мудрі слова, з якими Ісус Христос звернувся до своїх учнів під час проповіді: «Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди». Чому саме сіль? Можливо, тому  що сіль завжди цінилась. Вона має лікувальні властивості, її додавали до кожної жерт-ви, яку приносили, адже вважали, що сіль має міцний зв’язок із життям. У Біблії є згадка про те, як пророк Єлисей за допомогою солі очистив отруєне джерело. Порівнюючи учнів з сіллю, Христос хотів сказати, що і їхнє життя має бути жертовним, щоб як сіль могли вони вбирати і перетворювати  всі  ті отрути, які створює ненависть.  

Ця наука не має обмежень у часі, а тому її варто пам’ятати і дотримуватись і нам, тим що живуть сьогодні. Так само, як дотримувався її головний герой повісті Григора Тютюнника «Климко». Цей хло-пчик прожив невеличке, але жертовне життя. Він своєю щирою душею, добротою, наче та сіль із біб-лійної мудрості. Ще зовсім маленьким, залишившись сиротою, допомагав своєму дядькові Кирилові: підтримував порядок у домі, готував прості нехитрі страви, старанно навчався, щоб порадувати дядька своїми успіхами. Коли  ж дядько загинув та ще й згоріло їхнє житло з усіх нехитрим скарбом, хлопець не озлобився, не став всіх і кожного звинувачувати в своїх проблемах і вимагати до себе особливої ува-ги, а зумів знайти і власними силами облаштувати вагову під нову свою домівку. Більш того, він запро-сив до себе пожити свою першу учительку. Її він зустрів з немовлям на руках на місцевому базарі, коли та пробувала виміняти хоч якісь продукти на свою святкову сукню. Климко одразу відчув, що жінка змучена, зневірена і потребує допомоги, підтримки. так само, як потребувала допомоги і захисту моло-да дівчина-заробітчанка під час поліцейської облави. І не важливо, що йому було так небагато років, тому що здатність бути справжнім чоловіком, гарною людиною від віку не залежить. Саме здатність Климка брати на себе відповідальність за тих, хто поруч, підштовхнула його до думки йти до Слов’янська по сіль, щоб можна було її міняти на продукти. Історія цієї подорожі повна драматизму, а закінчення взагалі трагічне - Климко загинув від сліпої кулі майже на рідному порозі, коли намагався допомогти  полоненому-втікачу. А сіль, яку він з такими труднощами приніс майже додому, тоненькою цівочкою сипалася з пробитого мішка. Як це символічно і як переплітається з словами біблійної мудрості: «Ви – сіль землі.. ». Цінністю в цій повісті  є не сіль, а життя маленького хлопця з великим серцем справжнього чоловіка.

Пояснення:

Answer 2

Есе на тему "Климко" Григора Тютюнника та вислову із Біблії "Ви-сіль землі. Коли сіль ізвітріє, чим насолите її?"

Повість "Климко" Григора Тютюнника – це твір, який глибоко проникає в глибини людської душі, розглядаючи питання ідентичності, самопізнання та пошуку свого місця в світі. У цьому есе ми розглянемо, як головний герой Климко стає символом втраченої солі, яка потребує відновлення.

Перш за все, звернемо увагу на вислів із Біблії, який лежить в основі нашого аналізу. "Ви-сіль землі. Коли сіль ізвітріє, чим насолите її?" - це запитання, яке можна розглядати у двох аспектах. По-перше, це може вказувати на втрату важливої складової, яка надає смак і суть чому-небудь. По-друге, це також може стосуватися процесу відновлення чогось, що втрачено.

У повісті Григора Тютюнника Климко – це сирота, який втратив батька та бореться зі своєю власною ідентичністю та життєвим шляхом. Він, подібно до солі, втратив свою основну складову – сім'ю. Відтак, він відчуває себе втраченим, безсмисловим і неповноцінним. Тут можна вбачати паралель з Біблією: Климко - це земля, яка втратила свою сіль, свій смак, своє існування.

Але, подібно до вислову, покладеного в основу цього есе, "Коли сіль ізвітріє, чим насолите її?", Климко не втрачає надію і починає свій пошук. І якщо раніше він був лише сиротою, то під впливом подій та власних внутрішніх переживань він виростає в сильну особистість, знаходячи в собі потенціал для відновлення своєї солі, своєї ідентичності.

Одним з ключових елементів цього відновлення стає його зустріч з головним вчителем та наставником, який допомагає йому зрозуміти свої коріння, призначення і шлях. Таким чином, Климко знову набуває смаку свого життя, знаходячи в собі сенс і ціль.

Заключно, повість "Климко" Григора Тютюнника демонструє, що навіть ті, хто втратили свою "сіль", свою ідентичність, можуть знову знайти себе та відновити своє життя. Це твір про пошук, самопізнання і відновлення, де головний герой стає символом солі, яка втрачена, але не забута, і може бути повернута у своїй найкращій формі.