Question

Вірш срочно оаовоаоаоаоаоаоаоаовововов

Answer 1

Відповідь:я думаю тобі треба скласти вірш

Моя думка моя думка

Як ти хотіла так і надумав

Ти помолись за матінку природу,за наших захисників.

Щоб завжди жили довго,

Не бачили біди.

А я тихенько,

Іду на берег ріки

Читаю мої думи

На віки віків

Пояснення:

Answer 2

Ой, вірш, що ти хочеш від мене сьогодні? Так розпалась надія у серці на благородні слова, Тропками барвистими шукати їх буду я вгори і вниз, Щоб втішити своїї душі гордість і шановану честь.

Але я прямую до тебе, о вірш, в хвилях думок і почуттів, Зібравши в кулі щирості всі спогади світлі й пекучі. Тебе витворенням стану дарувати світу безжурний твір, Де крилатими римами у самі висоти понесу ітир.

Ти покликаний плакати, сміятись і серця зажурювать, У краплини словесної на сторінках терпко задихавать. Відкривати нові горизонти, допомагати збирати краплини щастя, Щоб у своїх ненадійних руках тримати цінніше за все багатство.

Ти зможеш зігріти морозне серце холодними складами літер, Як зимове сонце, зіткнеться на вулиці з холодом дражнилиць. Бо кожна літера в тобі - це палітра письменницької душі, Якими на полотна відливають свої думки художниці.

Так колись вирушуєш в далекий, невивідний простір, Де шукати й знавчити нові історії, світів опис. Твій виразний ритм наполегливо сконструйований звуками, Понавираєсь в огогочуттів, роблячи домкрат і обороти.

Ти – вірш, мій друг і супутник у мандрівках по літературній долі, І ми разом зустрінемо своїх світлих і поетичних соратників. Відкриватимо перед собою красу слів та думок безліч, А після цього дишатимемо спокоєм, знанням й обов'язком.

Отже, вірш, я кидаюсь до тебе в обійми, розмаїті й срібні, Очікуватиму від тебе мудрості, розкоші й безкорисливої краси. Ти - моє віконце до країни слова, де мрії сходяться й ростуть, Правдивий, щирий і вогняний, - ти завжди мене вразиш дивом новим.