Question

Складіть план-схему розвиток української культури наприкінці XVIII першої половини XIXст​

Answer 1

Ответ:

Друга половина XVIІ - перша половина XVIII ст. — період найвищого розвитку української культури. Гетьманську державу (1648-1764 рр.) очолюють високоосвічені, європейського рівня політичні й громадські діячі: П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Виговський, І. Мазепа. Вони докладають великих зусиль і коштів для розбудови культури, освіти, шкільництва.

Шкільна освіта в XVIІ - першій половині XVIII ст. охоплює всі верстви й соціальні групи населення, зокрема жінок. В цей час засновано школи при Ніжинському, Лубенському, Чернігівському, Полтавському, Переяславському, Прилуцькому і Миргородському полках. На 1099 поселень їх було 866, у новостворених Чернігівському, Городненському та Сосницькому повітах працювали 134 школи, тобто одна школа на 746 учнів.

Наприкінці XVII - у першій половині XVIII ст. в Україні істотно збільшується кількість шкіл при братствах. Після Берестейської унії на зразок Львівської братської було засновано Стрятинську, Луцьку, Кам'янську, Пинську та інші школи, в яких головна увага приділялася вивченню грецької мови, тому ці фшколи називали "грецькими". Гетьман Сагайдачний заповів спеціальні кошти на утримання вчителів грецької мови у Львівській та Київській школах. Освітній рух охопив майже все населення України. Як зазначив Павло Алепський 1654 р., навіть багато жінок в Україні були письменними.

У Києві 1615 р. відбулася знаменна подія для культурно-освітнього життя. Галшка Гулечівна, "палаючи побожною ревністю до віри грецької", подарувала Київському братству земельну ділянку на Подолі під забудову монастиря та школи для дітей шляхетських і міських. Навчальний процес у школі відбувався за 4 напрямами: студенти вивчали граматику, риторику, філософію, мови грецьку, латинську, слов'янську, польську та українську (руську). Зразком були програми провідних європейських університетів. З-поміж перших ректорів — Іов Борецький. Мелетій Смотрицькнй, Касіян Сакович.

П. Могила 1631 р. заснував школу при Києво-Печерській Лаврі. Це викликало невдоволення у братчиків та козаків, які бачили в ній конкуренцію братській школі. Конфлікт закінчився злиттям обох шкіл, що спричинило занепокоєння і протест поляків-католиків. Тому 1634 р. вони вийшли з клопотанням до сейму про заборону православним мати латинські школи, але успіху не мали. Так було утворено Києво-Могилянську колегію.

За своєю суттю, на зразок західноєвропейських колегій, наукових центрів і вищих навчальних закладів, Києво-Могилянську колегію прирівнювали до академії. Її можна порівняти з такими національними святинями й світочами знань, як Оксфорд у англійців, Сорбонна у французів, Карлів університет у чехів, Ягеллонський університет у поляків.

Навчання в Києво-Могилянському колегіумі тривало 12 років. Особливе значення надавалося вивченню й читанню лекцій латинською мовою, так як це давало можливість підтримувати духовні й практичні відносини з іншими країнами, мати доступ до багатої літературної класичної спадщини. Вільне володіння латиною відкривало студентам шлях для продовження освіти в університетах Європи. За традиціями братських шкіл почесне місце посідала старослов’янська мова, якою писали трактати, художньо-поетичні твори, драми для театру.

Першоосновою всієї навчальної програми в колегіумі, крім вивчення мов, були також сім вільних наук. Дисципліни розумілися досить широко, охоплювали собою увесь найважливіший спектр знань як гуманітарних, так і природничих чи богословських. Водночас із читанням логіки, метафізики, слухачам пропонували моральну філософію (етику) та філософію природи (фізику). Київські професори надавали увагу вивченню логіко-раціоналістичних здобутків, їхні курси пройняті ідеями Відродження, Реформації й раннього Просвітництва.

Объяснение:

Answer 2

Розвиток української культури наприкінці XVIII - першої половини XIX століть можна розглядати у зв'язку із соціально-політичними та культурними трансформаціями того періоду. Нижче подається загальний план-схема розвитку української культури в цей період:

1. Соціально-політичний контекст: a. Гетьманщина та влада Російської імперії. b. Культурно-освітні ініціативи влади.

2. Літературна діяльність: a. Вплив класичної літератури та романтизму. b. Розвиток української поезії та прози. c. Видатні представники літературного життя (Шевченко, Костомаров).

3. Мовна ситуація: a. Зусилля влади щодо російської асиміляції. b. Зростання інтересу до української мови та літературної творчості.

4. Народна творчість: a. Збереження та розвиток народних традицій. b. Фольклорні збірки та дослідження.

5. Освіта та наука: a. Заснування українських освітніх установ. b. Розвиток української наукової діяльності.

6. Мистецтво та архітектура: a. Розвиток українського живопису та скульптури. b. Архітектурні досягнення того періоду.

7. Релігійна сфера: a. Роль церкви в збереженні та розвитку культурних традицій. b. Вплив релігійних ідей на культурне життя.

8. Етнічна ідентичність: a. Визначення української національної ідентичності. b. Започаткування національного відродження.

9. Соціокультурні рухи: a. Участь українців у національних та соціальних рухах. b. Поширення ідей національної самосвідомості.

Ця схема враховує основні аспекти розвитку української культури та дозволяє детальніше вивчити вплив різних факторів на формування культурного обличчя України наприкінці XVIII - першої половини XIX століть.