Question

Написати твір на тему - "Світ української поезії"( за віршем І.Малковича "Із янголом на плечі")

Answer 1

Ответ:

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ Старосвітська балада Краєм світу, уночі, при Господній при свічі хтось бреде собі самотньо із янголом на плечі. Йде в ніде, в невороття, йде лелійно, як дитя, і жене його у спину сірий маятник життя, – щоб не вештав уночі при Господній при свічі, щоб по світі не тинявся із янголом на плечі.

Віє вітер вировий, виє Ірод моровий, маятник все дужче бухка, стогне янгол ледь живий, а він йде і йде, хоча вже й не дихає свіча, лиш вуста дрижать гарячі: янголе, не впадь з плеча. Коментар Людину, за біблійною легендою, супроводжує в житті янгол-охоронець.

Але й людина має право вибирати, як їй чинити, як будувати своє життя. Хтось вибирає для себе важкі шляхи, хтось – легші. Ліричний герой поезії 1. Малковича “Із янголом на плечі”, як бачимо, обрав собі важкий шлях пошуків, долання перешкод. І як важливо, щоб йому стало снаги й сил пройти цей шлях, коли навіть янгол “ледь живий” від утоми!

Хоч твір і названий “старосвітською баладою”, його проблеми звучать цілком актуально й донині.

Объяснение:

вот прости что так много

Answer 2

Засвітився промінь поетичних думок, Українська поезія, небесний багаток! Відкривається світ, мов казка без краю, Де слова летять, мов птахи до неба з гаю.

Із янголом на плечі Малкович підіймається, Високо він злітає, думки піснями змащує. У кожному слові горить полум'я страсті, Дотикає серця, мов дотик крил щастя.

Світ української поезії — це джерельна вода, Де думки розквітають, як роса на квітах свіжих. Лірика ллється з кожного струменя, Звучать мелодії, що ллється рікою безмежною.

Тут відчуваєш душу українського народу, В кожному вірші відбивається його година. Безмежна любов до землі, до рідного краю, Поезія — відкритий віконечко до мрій ясних.

Кобзарі знову зіграють свої мелодії, Розповідатимуть про минулі дні, про святих людей. Слова їхні розносяться вітрами по долинам, Зміцнюють душу, палають в серці вогняним пламенем.

Світ української поезії — це наша спадщина, Краса, що вродилась на землі Батьківщини. Ми несемо її далі, як світло вогнища, Щоб зігріти серця, надихнути на висоти небесні.

Тож вперед, молоді поети, відчиняйте слова, Даруйте світу свіже повітря та кохання. Нехай українська поезія пливе рікою словами, Із янголом на плечі, у крилах мрій безлічі.