Вопрос задан 07.06.2023 в 19:45. Предмет Українська література. Спрашивает Севостьянова Павлина.

Твір-мініатюра на тему "звіряча жадоба до багатства" за поезією І. Карпенка-Карого "Сто тисяч"​

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Кот Мира.

Ответ:

Звіряча жадоба до багатства - як дикий звір він кидається на скарб,

Забуває про все - про честь, про долю, про совість, про гріх і про Бога.

Його вже не цікавлять дружба і любов, навіть власне здоров'я йому ні до чого,

Бо всього більше і більше в нього стає страшна, маніячна хвороба - гроші та золото.

Він забуває, що життя не в золоті, а в людській душі та щирості духа,

Що душа багата тоді, коли не в золоті, а в любові, надії та мрії своїй.

А він - як звір, що маніює, збирає сто тисяч, думає, що тоді щасливим буде,

Але доля йому сміється, і життя на його кришталевих снах зіткнеться з крахом.

Тому думаймо не про золото, а про те, як стати духовно багатішими,

Як знайти в житті кохання, дружбу, надію, як збудувати кращий світ,

Бо звіряча жадоба до багатства зможе тільки на мить нас забагнити в грязь,

Тоді як наша людська душа завжди має прагнути до небесного світла і вищого щастя.

Объяснение:

ВІдміть будь-ласка як найкраща відповідь

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Звіряча жадоба до багатства

Вертиться коло, час незмінно летить, І звірі теж в своїм колі кружляють. Залюбки багатством своїм пишніється світ, А над ними хижі вовки схиляються.

О, звіряча жадоба до багатства без меж, Сто тисяч не забились в тугу серцях тварин. Золотом блищать, не знають ні горя, ні біди, Інших підкорять, немилосердними стати.

За кожним грошем - крик щастя і свята, Злочини й зрада за химерні блага. Земля стогне від тяжкого гніту долара, Але вовк вже чекає на свою здачу.

Скільки крові, скільки сліз пролито від грошей! В них душа затерта, серце холодне й пусте. А звірі спокійно коло багатства віють, Не знають, що значить втратити людське.

Але чи знають вони, що все те не згорить, Що в багатстві нема справжньої радості? Відлітає грошовий звір, злидаючи наш світ, А ми залишимось зі своїм сумом і хворобами.

О, звіряча жадоба до багатства та злота, Хай ви заберете сто тисяч, мабуть, втомившись. Але душі наші збережуть свою чистоту, І любов збудує новий, кращий світ.

0 0

Топ вопросов за вчера в категории Українська література

Последние заданные вопросы в категории Українська література

Задать вопрос